Закрите акціонерне товариство Аудиторська фірма "Де Візу" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов’язання відповідача підписати акт здачі приймання наданих послуг від 06.10.2006 р. за Договором № 410-А від 26.01.2006 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.01.2009 р. у справі №7/10 (суддя Якименко М.М.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. (головуючий Андрієнко В.В., судді Буравльова С.І., Вербицька О.В.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 26.01.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про аудиторське консультаційне обслуговування № 410-А, згідно умов якого позивач зобов'язується за завданням відповідача надати відповідачу аудиторські послуги у формі щоквартальної аудиторської перевірки публічної бухгалтерської та податкової звітності, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності Апарату управління відповідача та таких його структурних підрозділів на правах філій: УМГ "Київтрансгаз", "Харківтрансгаз", "Львівтрансгаз", "Прикарпатитрансгаз", "Донбастрансгаз", "Черкаситрансгаз", "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд", виробниче ремонтно - технічне підприємство "Укргазенергосервіс", правильності нарахування та сплати податків та інших обов'язкових платежів Об'єкту перевірки з метою визначення достовірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані позивачем послуги згідно з умовами Договору.

Пунктом 1.4. Договору сторони встановили, що аудиторська перевірка буде здійснюватися у чотири етапи, з урахуванням положень, зазначених у пункті 1.3. цього Договору.

Предметом даного судового спору стала вимога закритого акціонерного товариства аудиторської фірми "Де Візу" про зобов'язання дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підписати акт здачі-приймання наданих аудиторських послуг по другому етапу роботи.

Відповідно до пункту 1.4. Договору, другий етап аудиторської перевірки починається через 45 календарних днів після закінчення другого кварталу 2006 року та триватиме протягом 45 календарних днів і оплата послуг згідно з пунктом 2.2 договору, здійснюється в порядку стовідсоткової попередньої оплати від загальної вартості послуг виконавця за другим етапом аудиторської перевірки не пізніше 15 календарних днів до початку аудиторської перевірки, визначеного пунктом 1.4. цього Договору.

Пунктом 6.4. Договору (в редакції, запропонованій відповідачем та погодженій сторонами відповідно до протоколу розбіжностей) передбачено, що у випадку затримки відповідачем проведення розрахунків згідно пункту 2.2. даного Договору, позивач переносить строк проведення аудиторської перевірки на строк прострочення розрахунків відповідачем.

Судами встановлено, що відповідач своє зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати за другий етап виконав лише частково, перерахувавши на рахунок позивача суму в розмірі 71 000,00 грн.

Крім того, відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1. Договору, відповідач зобов'язаний погоджувати з позивачем плани аудиторської перевірки за відповідним етапом, що не було виконано.

За таких обставин, виходячи з того, що відповідач стовідсоткову попередню оплату за другим етапом перевірки згідно з пунктом 2.2. Договору не здійснив, план на другий етап аудиторської перевірки з позивачем не погоджував, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у позивача не виник обов'язок перед відповідачем щодо проведення другого етапу аудиторської перевірки, а тому відмовив в позові.

Однак, погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки судом не визначено в повній мірі правову природу спірних відносин і право яке порушене.

Так, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Зокрема, положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою –посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

В даному випадку, як було встановлено судом, закрите акціонерне товариство аудиторська фірма "Де Візу" подало позов про зобов'язання відповідача підписати акт здачі-приймання аудиторських послуг, однак, суди не з’ясували чи призведе обраний позивачем спосіб захисту порушеного права до захисту порушеного права, в разі задоволення позову та чи було взагалі порушення прав позивача, виходячи з умов договору, які регулюють порядок підписання акту здачі-приймання послуг та прийняття виконаних робіт.

Так, відповідно до п. 5.2 договору після завершення аудиторської перевірки за кожним етапом виконавець надає замовнику аудиторський звіт за результатами аудиторської перевірки за відповідним етапом за актом здачі-приймання документів аудиторської перевірки, а також передає замовнику два примірники двосторонніх актів здачі-приймання наданих послуг для підпису протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати закінчення відповідного етапу перевірки, передбаченої п. 1.4 цього договору.

При цьому, в пункті 5.3 договору сторони передбачили, що замовник зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання замовником результатів перевірки за відповідним етапом роботи аудиторської перевірки та двох примірників акту здачі-приймання наданих послуг підписати отримані від виконавця примірники акту здачі-приймання наданих послуг та надати виконавцю один примірник підписаного акту здачі-приймання наданих послуг. У випадку коли, на думку замовника надані послуги за окремим етапом аудиторської перевірки не відповідають умовам договору, останній повинен протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання від виконавця акту здачі-приймання наданих послуг за відповідним етапом аудиторської перевірки надати двосторонній акт із зазначенням необхідних доопрацювань і строків їх виконання. Якщо протягом 10 (десяти) календарних днів виконавець не отримає підписаний замовником акт здачі-приймання наданих послуг відповідного етапу або мотивовану відмову (акт із зазначенням необхідних доопрацювань і строків їх виконання) послуги за відповідним етапом аудиторської перевірки вважаються прийнятими замовником з виконанням усіх умов договору.

Отже, виходячи з наведеного, судам слід було в першу чергу з'ясувати чи направляв позивач відповідачу результати аудиторської перевірки та акти здачі-приймання робіт та які дії, в разі отримання цих документів, вчинив відповідач в порядку п. 5.2, п. 5.3 договору і в залежності від цього з'ясувати чи порушено взагалі право позивача та чи правильно обраний ним спосіб захисту свого права.

За таких обставин визнати оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим не можна, оскільки суд не з’ясував належним чином дійсні обставини справи і не перевірив правильність обрання позивачем способу захисту своїх прав, що вплинуло на їх юридичну оцінку та, відповідно, на правильність застосування норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства аудиторської фірми "Де Візу" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі №7/10 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.