Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" звернулось до господарського суду м.Севастополя з позовом до Державного підприємства "Севастопольський морський торгівельний порт" про: спонукання відповідача виконати зобов’язання по договору дольової участі в будівництві житлового будинку по проспекту Генерала Острякова у м.Севастополі, укладеного 31.01.2005 року, шляхом надання позивачу належним чином засвідчених копій правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 1,606 га, розташовану за адресою: м.Севастополь, 6-й мікрорайон Куликова поля; спонукання відповідача виконати зобов’язання (відповідно до укладеного договору) дольової участі в будівництві житлового будинку по проспекту Генерала Острякова у м.Севастополі від 31.01.2005 року шляхом передачі позивачу земельної ділянки площею 1,606 га, розташованої за адресою: м.Севастополь, 6-й мікрорайон Куликова поля. Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" 02.08.2008 року було подано клопотання на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну предмету спору. А саме, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" просило стягнути з Державного підприємства "Севастопольський морський торгівельний порт" збитки у сумі 21000,00 грн.

Державне підприємство "Севастопольський морський торгівельний порт", в порядку статті 60 Господарського процесуального кодексу України, 19.02.2008 року звернулось до господарського суду м.Севастополя з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" про визнання недійсною угоди –договору від 31.01.2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" та Державним підприємством "Севастопольський морський торгівельний порт".

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 04.11.2008 року (суддя Євдокімов І.В.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Севастопольський морський торгівельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" збитки у розмірі 21000,00 грн., державне мито у розмірі 210,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. Рішення суду вмотивоване тим, що внаслідок ухилення відповідача за первісним позовом від виконання обов’язків передбачених пунктом 4.1 статті 4 укладеного договору та загальними вимогами статті 875 Цивільного кодексу України в частині ненадання Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" будівельного майданчика, позивачу за первісним позовом, було заподіяно збитків у вигляді додаткових витрат на корегування робочого проекту "117-ти квартирний житловий будинок у 6-му мікрорайоні Куликова поля, відсік "А" у розмірі 21000,00 грн. У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Севастопольський морський торгівельний порт" відмовлено повністю з огляду на те, що в обгрунтування позовних вимог ним не приведено жодного належного доказу та не зазначено, передбачених законом, підстав для визнання договору від 31.01.2005 року недійсним.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2008 року (судді: Гоголь Ю.М., Голик В.С., Борисова Ю.В.) рішення господарського суду м.Севастополя від 04.11.2008 року залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось Державне підприємство "Севастопольський морський торгівельний порт" в якій просить рішення господарського суду м.Севастополя від 04.11.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, оскільки судові акти прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В судовому засіданні скаржник уточнив касаційні вимоги, а саме, просив прийняті судові рішення скасувати, справу скерувати на новий розгляд.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" не скористалось своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., присутнього в судовому засіданні представника відповідача (за первісним позовом), перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішеннях судів попередніх інстанцій, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач за первісним позовом заявив спір про спонукання відповідача виконати зобов'язання по договору дольової участі в будівництві житлового будинку по проспекту Генерала Острякова, у м. Севастополі від 31.01.2005 року, шляхом надання йому відповідним чином засвідчених копій правовстановлюючих документів (державний акт на земельну ділянку, договір з Севастопольською міською державною адміністрацією) на земельну ділянку площею 1,606 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, 6-й мікрорайон Куликова поля та передачу вказаної земельної ділянки позивачу. В процесі розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" змінило предмет спору та просило стягнути з Державного підприємства "Севастопольський морський торгівельний порт" збитки у сумі 21000,00 грн., які виникли внаслідок фінансування Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" корегування робочого проекту "117-ти квартирний житловий будинок у 6-му мікрорайоні Куликова поля, відсік "А". Судами дане клопотання було прийнято та позовні вимоги щодо стягнення збитків на користь позивача за первісним позовом були задоволені.

Проте, судова колегія з такими висновками погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , позивач, зокрема, вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Предмет позову –це певна матеріальна –правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права.

Підстава позову –це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову –це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачають права позивача на одночасну зміну предмету та підстав позову.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем (за первісним позовом) було змінено позовні вимоги, але вказане залишилось поза увагою, як суду першої так й суду апеляційної інстанції.

Судами правова оцінка вказаному клопотанню на предмет одночасної зміни предмету та підстави позову, під час здійснення судового провадження не надавалась. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Відповідач - Державне підприємство "Севастопольський морський торгівельний порт", в свою чергу звернувся до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" з зустрічним позовом. Предметом спору за цим позовом є визнання договору № 542/34-а від 31.01.2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" та Державним підприємством "Севастопольський морський торгівельний порт", недійсним.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, щодо визнання угоди недійсною, суди попередніх інстанцій виходили з того, позивачем за зустрічним позовом в обгрунтування позовних вимог не приведено жодного належного допустимого доказу недійсності зазначеного договору та не зазначено відповідних передбачених законом підстав для визнання даного Договору недійсним. Однак, при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не досліджували у повному обсязі відповідність спірного договору вимогам закону. За загальними правилами цивільного законодавства правочин є дійсним, якщо він відповідає умовам дійсності правочину, до яких відносяться: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми правочину вимогам закону; реальність правочину, тобто його спрямованість на настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Під недійсним правочином розуміють дії фізичних або юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків, але не створюють цих наслідків через невідповідність чинних дій вимогам закону. Підставою недійсності правочину згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу. Протягом всього розгляду справи, відповідач - Державне підприємство "Севастопольський морський торгівельний порт", наголошував на тому, що він не міг виконати зобов’язання за договором, оскільки на момент укладання договору правовстановлюючі документи на земельну ділянку були відсутні. Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій не було досліджено питання чи може бути земельна ділянка вкладом однієї із сторін, під час укладання договору дольової участі у будівництві.

Отже, зазначене свідчить про те, що господарськими судами не з’ясовано всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, зокрема, судам також слід звернути увагу, що питання стягнення збитків, під час вирішення даного спору, є похідним від встановлення дійсності (чи недійсності) договору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.