Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 29.07.09 у зв’язку з відпусткою судді Першикова Є.В. розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий Ходаківська І.П., судді: Данилова Т.Б., Плюшко І.А.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2009 (суддя Ващенко Т.М.) позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним договір №450-2 оренди приміщення будинку за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ. В, укладений 01.08.2002 між відповідачами; виселено відповідача 1 з приміщення четвертого поверху площею 22,41 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ. В; зобов'язано відповідача 1 передати приміщення четвертого поверху площею 22,41 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ. В позивачу. Рішення мотивовано тим, що спірний договір, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 не відповідає вимогам закону, оскільки спірне житлове приміщення було передано в користування відповідачу 1 для розміщення службових приміщень, що суперечить діючому на момент укладення даного договору законодавству.

Постановою від 23.04.09 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Смірнової Л.Г., Алданової С.О., Коротун О.М. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

ПП "Фірма "Юнік" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що 01.08.2002 між Комунальним підприємством "Оренда" (орендодавець) та Приватним підприємством "Фірма "Юнік" (орендар) було укладено договір №450-2 оренди приміщення, відповідно до умов якого (підпункт 1.1. пункту 1) орендодавець на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації від 31.07.2002 №917 та ордеру №175 від 01.08.2002 передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення в будинку по вулиці Воздвиженській, 60-А, Б літ. В на четвертому поверсі загальною площею 22,41 кв.м. для розміщення службових приміщень.

В зв'язку з проведенням перевірки дотримання вимог законодавства Прокуратура Подільського району м. Києва звернулась до Комунального підприємства "Поділ-Житло" з запитом (лист №268 від 12.03.2008) щодо надання інформації про статус приміщень (житлові або нежитлові), до переліку яких входило спірне приміщення.

Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району" своїм листом №524-04 від 24.03.2008 на лист №268 від 12.03.2008 повідомило Прокуратуру Подільського району м.Києва про те, що зазначене вище спірне приміщення до нежитлового фонду переведено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва" затверджено переліки об'єктів комунальної власності територіальних громад районів м. Києва, відповідно додатків 1-12. Згідно пунктів 28 - 30 додатку до зазначеного рішення Київської міської ради "Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва", будинок за адресою м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б, літ. В відноситься до житлового фонду.

Згідно статті 2 Порядку переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01.10.2002 №1825, передбачено необхідний обсяг документів та чіткі дії власника жилого будинку та районної у місті Києві державної адміністрації для здійснення підготовчої процедури переведення жилого будинку у нежилий, для подальшого звернення до Київської міської державної адміністрації.

Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що сторонами не надано належних доказів того, що будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, Б літ. В переводився до нежитлового фонду.

Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Щодо угод, вчинених до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) від 16.01.2003 №435-IV (тобто до 01.01.2004), підстави і наслідки їх недійсності визначаються статтями 47 - 58 Цивільного кодексу Української PCP від 18.07.1963, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Відповідно до частини 1 статті 48 Цивільного кодексу Української PCP, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 6 Житлового кодексу Української PCP, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Згідно частини 1 статті 8 Житлового кодексу Української PCP, переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, господарські суди обґрунтовано дійшли висновку, що спірний договір, укладений між відповідачаем-1 та відповідачем-2, не відповідає вимогам закону оскільки спірне житлове приміщення було передано в користування Приватного підприємства "Фірма "Юнік" для розміщення службових приміщень.

Таким чином, суди правомірно зазначили, що договір оренди приміщення №450-2 від 01.08.2002, укладений між Комунальним підприємством "Оренда" та Приватним підприємством "Фірма "Юнік", є недійсним, як такий, що суперечить діючому на момент укладення даного договору законодавству.

Відповідно до частини 2 статті 48 Цивільного кодексу Української PCP, по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Частиною 2 статті 59 Цивільного кодексу Української PCP встановлено, що якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється лише на майбутнє.

За своєю правовою природою договір оренди є угодою про надання послуг, а тому до нього застосовуються правила, встановлені частиною 2 статті 59 Цивільного кодексу Української PCP.

Що стосується посилання касатора на необґрунтоване незастосування судами попередніх інстанцій строку позовної давності колегія суддів відзначає наступне.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української PCP, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Враховуючи те, що встановлений статтею 71 Цивільного кодексу Української PCP строк не сплинув до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , оскільки договір №450-2 оренди приміщення було укладено 01.08.2002, щодо зазначеного підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено господарськими судами, про існування укладеного між відповідачами договору №450-2 оренди приміщення від 01.08.2002 Прокуратура Подільського району м. Києва дізналася лише в березні 2008 року, після отримання від Комунального підприємства "Оренда" листа №367 від 27.03.2008, відповідно до якого відповідач 1 надіслав на адресу Прокуратури Подільського району міста Києва спірний договір №450-2 від 01.08.2002. Таким чином, Прокуратура Подільського району міста Києва дізналась про існування спірного договору з листа Комунального підприємства "Оренда" №367 від 27.03.2008, а тому право на пред'явлення даного позову щодо визнання такого Договору недійсним виникло у прокуратури саме з 27.03.2008. З урахуванням наведенного, господарські суди правомірно не застосували до спірних правовідносин трьохрічний строк позовної давності, оскільки цей строк Прокуратурою Подільського району міста Києва не було пропущено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позов задоволено правомірно.

Колегія суддів звертає увагу касатора, що відповідно до ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.