Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 29.07.09 у зв’язку з відпусткою судді Першикова Є.В. розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий Ходаківська І.П., судді: Данилова Т.Б., Плюшко І.А.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.10.2008 року (суддя Тищенко О.В.) позов задоволено з посиланням на обґрунтованість позовних вимог.

Постановою від 09.04.09 колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду у складі: Лобаня О.І., Ткаченка Б.О., Федорчука Р.В. рішення господарського суду Київської області від 30.10.2008 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові Бориспільської міської ради до малого приватного підприємства "Славутич" та Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання недійсним договору оренди –відмовлено.

Бориспільська міська рада у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, як таку, що прийнята при неправильному застосуванні норм чинного законодавства, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційним господарським судом при розгляді справи було встановлено, що 27.03.2001 року виконавчим комітетом Бориспільської міської ради прийнято рішення № 192 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди малому приватному підприємству "Славутич" по вул.Київський шлях, 127-а в м.Бориспіль." На підставі вказаного вище рішення, 03.12.2001 року між Бориспільською міською радою та малим приватним підприємством "Славутич" укладено договір на право користування землею на умовах довгострокової оренди, згідно якого позивач передав відповідачу у довгострокове користування земельну ділянку площею 0,165 га, що знаходиться у м.Бориспіль, вул.Київський шлях, 127-а.

Не погоджуючись із зазначеним вище договором від 03.12.2001 року, Бориспільська міська рада у січні 2008 року звернулась до господарського суду Київської області з позовом до малого приватного підприємства "Славутич" та Виконавчого комітету Бориспільської міської ради визнання недійсним договору оренди. Позивач посилався на ст. 33 ЗУ "Про місцеве самоврядування" та на те, що відповідно до ст.3 ЗК України (1990 р.) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Крім цього, згідно ст.26 ЗУ "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Позивач також зазначав, що до повноважень виконавчого комітету міської ради не відноситься вирішення питань передачі в оренду земельних ділянок, а тому приймаючи рішення № 192 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди малому приватному підприємству "Славутич" по вул.Київський шлях, 127-а в м.Бориспіль" на підставі якого було укладено спірний договір, виконком Бориспільської міськради вийшов за межі своїх повноважень. ( 280/97-ВР )

Відповідно до ст. 3 ЗК України (в редакції, що діяла на момент укладення угоди) повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування. Тобто вирішення питання щодо передачі земельної ділянки в оренду, згідно діючого на момент укладення угоди Земельного кодексу (2768-14) , мали можливість делегувати відповідною радою виконавчому комітету.

Апеляційним господарським судом при розгляді справи встановлено, що рішення стосовно делегування в 2001 році позивачем виконкому Бориспільської міської ради повноважень щодо вирішення земельних питань не передавалось на зберігання до архівного відділу Бориспільської міської ради і переконливих доказів про відсутність повноважень на прийняття відповідачем-2 рішення від 27.03.2001 року суду не надано. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що спірний договір від 03.12.2001 року було укладено саме Бориспільською міською радою відповідно до вимог чинного законодавства та виконується сторонам належним чином на протязі тривалого часу, тобто Бориспільська міська рада (до компетенції якої належить питання про делегування повноважень щодо вирішення земельних питань) була обізнана про рішення виконкому від 27.03.2001 і у разі відсутності у відповідача-2 повноважень на прийняття рішення від 27.03.2001 року, яке стало підставою для укладення спірного договору, не укладала б зазначений спірний договір.

Що стосується строку позовної давності, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу яка його порушила.

Бориспільською міською радою року та малим приватним підприємством "Славутич" спірний договір на право користування землею на умовах довгострокової оренди укладено 03.12.2001 року. З урахуванням цього, апеляційна інстанція вказала, що Бориспільська міська рада, укладаючи спірний договір від 03.12.2001року, знала про рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 27.03.2001 року № 192 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди малому приватному підприємству "Славутич" по вул.Київський шлях, 127-а в м.Бориспіль". Крім того, саме існування зазначеного вище рішення виконкому і стало підставою для укладання спірного договору від 03.12.2001 року.

Згідно ст.ст. 256- 257 ЦК України загальна позовна давність пред’явлення вимог встановлюється тривалістю у три роки. Бориспільська міська рада звернулась з позовом у січні 2008 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідно до п.п.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. Як вбачається з матеріалів справи, мале приватне підприємство "Славутич" звернулося до господарського суду Київської області з заявою про застосування позовної давності в якій просило у відповідності до п.п.3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України застосувати по справі позовну давність та у зв’язку із спливом позовної давності відмовити Бориспільській міській раді в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди.

Враховуючи наведене, строк позовної давності застосований правомірно.

Колегія суддів звертає увагу касатора, що відповідно до ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.