У лютому 2008 року ТОВ "Беназір" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фонду комунального майна Вишгородського району про визнання укладеним з моменту набрання законної сили рішенням суду договору купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 269,50 кв.м. (група приміщень №3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, м. Вишгород, проспект Шевченка, 1, між ТОВ "Беназір" та Фондом комунального майна Вишгородського району у запропонованій позивачем редакції.

Рішення господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. позов задоволено повністю. Визнано укладеним з моменту набрання законної сили рішенням суду договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 269,50 кв.м. (група приміщень №3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, м. Вишгород, проспект Шевченка, 1, між ТОВ "Беназір" та Фондом комунального майна Вишгородського району у запропонованій позивачем редакції.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.06.2008 року рішення місцевого господарського суду від 18.03.2008 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2008 р. касаційну скаргу ТОВ "Беназір" задоволено. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.06.2008 року у справі №10/101-08 скасовано. Рішення господарського суду Київської області від 18.03.2008 року з даної справи залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 16.10.2008 року у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.08.2008 року у справі №10/101-08 відмовлено.

У листопаді 2008 року Фонд комунального майна Вишгородського району звернувся до суду з заявою про перегляд рішення господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. у справі №10/101-08 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2009 року у справі №10/101-08/21 заяву Фонду комунального майна Вишгородського району про перегляд за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 18.03.2008 року –без змін.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.04.2009 року апеляційну скаргу Фонду комунального майна Вишгородського району на ухвалу господарського суду Київської області від 29.01.2009 року по справі №10/101-08/21 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 29.01.2009 року по справі №10/101-08/21 –без змін.

Ухвала господарського суду Київської області від 29.01.2009 року та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.04.2009 року у справі №10/101-08/21 мотивовані відсутністю передбачених ст. 112 ГПК України нововиявлених обставин, оскільки ТОВ "Варуна" листом №76 від 14.03.2007 року зверталося до Фонду комунального майна Вишгородського району з заявою про включення даного приміщення до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, а тому відповідачу було відомо про вказане звернення ТОВ "Варуна" на час розгляду місцевим господарським судом справи №10/101-08 по суті позовних вимог ТОВ "Беназір" і він не був позбавлений повідомити про даний факт суд. Окрім того касаційну скаргу ТОВ "Варуна" на рішення господарського суду Київської області від 17.08.2007 року у справі №19/292-07 ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2008 року було повернуто скаржнику без розгляду. Ухвалою Верховного Суду України від 18.12.2008 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду даної ухвали Вищого господарського суду України, що свідчить про відсутність у ТОВ "Варуна" права на викуп спірних нежитлових приміщень та спростовує істотність для справи заявлених обставин.

Не погоджуючись з прийнятою Київським міжобласним апеляційним господарським судом постановою від 22.04.2009 р., третя особа –Вишгородська районна рада Київської області подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.04.2009 року, ухвалу господарського суду Київської області від 29.01.2009 року у справі №10/101-08/21, рішення господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Беназір" у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 року №1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" (v0001700-81) як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, скаргах або які могли бути встановлені при виконанні вимог процесуального законодавства щодо доказування та встановлення обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Київської області у справі №19/292-07 від 17.08.2007 року за позовом ТОВ "Беназір" до Фонду комунального майна Вишгородського району, Вишгородської районної ради визнано недійсним рішення Вишгородської районної ради №65-07-ХХІУ від 27.03.2003 року "Про виконання рішення районної ради від 10.08.2000 року №147-12-ХХШ "Про ефективність використання об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста району" в частині п. 4 та додатку № 3 щодо включення приміщень загальною площею 467,3 кв. м. у будівлі колишнього Будинку побуту за адресою: м. Вишгород, проспект Шевченка, 1, перший поверх, до переліку об'єктів групи "А" спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, що не підлягають приватизації. Зобов"язано Фонд комунального майна Вишгородського району, Вишгородську районну раду Київської області включити нежилі приміщення загальною площею 295,7 кв. м. за адресою: Київська обл., м. Вишгород, проспект Шевченка, 1, до переліку об'єктів групи "А", що підлягають приватизації шляхом викупу ТОВ "Беназір".

Колегія суддів крім того зазначає, що однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" правомочності по розпорядженню, відчуженню об’єктів комунальної власності ради здійснюють відповідно до закону. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 5 рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2000 року №14-рп/2000 (v014p710-00) (справа №1-16/2000 про визначення способу малої приватизації) з положень частини п'ятої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" випливає, що орган приватизації зобов'язаний розглянути заяву покупця і не пізніш як через місяць повідомити його про результати її розгляду. Відмова у приватизації можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений у цій статті Закону. Якщо підстав для відмови немає, орган приватизації включає конкретні підприємства до переліку об'єктів приватизації і направляє цей перелік до органу, який його затверджує. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.

Пунктом 10 Постанов Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) передбачено, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Чинним по-сьогодні рішенням господарського суду Київської області від 17.08.2007 року у справі №9/292-07, участь у якій як відповідачі приймали Вишгородська районна рада Київської області та Фонд комунального майна Вишгородського району, встановлено факт набуття ТОВ "Беназір" передбаченого статтею 51 Державної програми приватизації на 2000 –2002 роки виключного права на приватизацію способом викупу спірних нежитлових приміщень у зв’язку з проведенням позивачем на підставі договору оренди №9 від 05.12.1996 року ремонту даних приміщень на загальну вартість 134522,12 грн., що перевищує 25 відсотків вартості самих приміщень.

Згідно з ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судова колегія погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про недопустимість згідно з ст. 112 ГПК України, п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 року №1 (v0001700-81) визнання нововиявленими обставинами фактів прийняття Вишгородською районною радою рішення від 24.04.2008 року №194-15-V про включення спірних приміщень до переліку об’єктів групи "А", які підлягають приватизації за конкурсом, а також звернення ТОВ "Варуна" 27.08.2008 року до Фонду комунального майна Вишгородського району з заявою про приватизацію спірних приміщень та подання ТОВ "Варуна" касаційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 17.08.2007 року у справі №19/292-07 з огляду на те, що ці обставини мали місце після постановлення рішення господарського суду Київської області від 18.03.2008 року у справі №10/101-08.

У зв’язку з цим судовою колегією відхиляються як неправомірне посилання у касаційній скарзі на зарахування понесених ТОВ "Беназір" витрат на ремонт у розмірі 134522,42 грн. в рахунок орендної плати.

Крім того, господарським судом Київської області у рішенні від 17.08.2007 року по справі №19/292-07 такі твердження Вишгородської районної ради були відхилені як доказово необґрунтовані.

Твердження у касаційній скарзі Вишгородської районної ради Київської області про те, що остання не знала та не могла знати про заяви ТОВ "Варуна" щодо приватизації спірних приміщень не можуть прийматися судовою колегією до уваги з огляду на те, що заява про перегляд рішення господарського суду Київської області від 18.02.2008 року у справі №10/101-08 була подана Фондом комунального майна Вишгородського району.

За змістом ст. 112 ГПК України нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи, забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.

Приймаючи до уваги обов’язковість в силу приписів ч. 5 ст. 124, пункту 9 ч. 3, ч. 5 ст. 129 Конституції України, ст.ст. ст. 35, 45, 115 ГПК України (1798-12) , ст. 11 Закону України "Про судоустрій України" рішення господарського суду Київської області від 17.08.2007 року у справі №19/292-07 та встановлених у ньому фактів, судова колегія зазначає про неправомірність спростування у касаційній скарзі Вишгородської районної ради Київської області в межах вирішення даного переддоговірного спору у справі №10/101-08/21 чинного рішення господарського суду Київської області від 17.08.2007 року у справі №19/292-07.