Розпорядженням №02.03-10/422 від 29.07.2009р. у зв'язку з відпусткою судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі №41/346 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя – Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П. утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя –Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Ковтонюк Л.В.

У жовтні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та колективного підприємства збагачувальної фабрики "Центральна" про стягнення з відповідачів, пропорційно ступеня їх вини, вартості недостачі вугілля по залізничній накладній №50824414 у напіввагоні №65943771 в розмірі 3104,94грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. (судді Шипко В.В., Борисенко І.В., Євсіков О.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" 3104,94грн. вартості недостачі вантажу, 102,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові до колективного підприємства збагачувальної фабрики "Центральна" відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій вмотивовані тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача-1, як перевізника, заборгованості за недостачу вантажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки вказана недостача виникла при його перевезенні залізницею, яка згідно ст.113 Статуту залізниць України несе відповідальність за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що нестача виникла з незалежних від неї причин. Окрім того, судами зазначено, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за недостачу вантажу до відповідача-2 не підлягають задоволенню, оскільки відповідач-2, як відправник, виконав свої зобов'язання належним чином та в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в повному обсязі.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові і рішенні та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що між відкритим акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Схід Регіон" укладено договір №14/01-08 від 14.01.2008р.

У відповідності до умов вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (вугілля), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар у номенклатурі, кількості та по цінам, вказаним в додатку, який є невід'ємною частиною даного договору.

Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Форма розрахунків –100% передоплата.

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Схід Регіон" був виставлений позивачу рахунок №0562 від 17.06.2008р. на суму 88351,85грн.

Позивачем в порядку календарної черговості перераховано на розрахунковий рахунок постачальника кошти на загальну суму 200000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1301 від 19.06.2008р. на суму 100000,00грн. та №1404 від 20.06.2008р. на суму 100 000,00грн.

Вугілля марки Антрацит АС в кількості 69 000 кг був відправлений на адресу позивача 17.06.2008р. зі станції Карахаш Донецької залізниці у напіввагоні №65943771 згідно залізничної накладної №50824414.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час слідування напіввагона №65943771 на станції Знам'янка Одеської залізниці у зв'язку з виявленими поглибленнями на поверхні вантажу у вагоні було здійснено його переважування на 150-ти тонних вагах та встановлено, що маса нетто становить 62100 кг, тобто, менше маси зазначеної в залізничній накладній на 6900 кг, про що було складено комерційний акт №БК04175/558 від 19.06.2008р.

В комерційному акті вказано, що в ході перевірки було виявлено, що завантаження в вагоні нижче бортів на 400 мм. На поверхні вантажу наявні поглиблення: праворуч за рухом потягу над 3,4,5,6,7 люками, шириною 600 мм. Течі вантажу немає. Люки та двері закрити щільно. Захисне маркування відсутнє. В місцях поглиблення доступ до вантажу усунено шляхом нанесення маркування. Об'єм кузова на вагоні не зазначено. Каток не застосовувався. При переважуванні виявилось брутто 85100 кг, тара 23000 кг, нетто 62100 кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 6900 кг. Вантаж, якого не вистачає, у вагоні поміститися міг.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) , вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Судами встановлено, що виїмка та нестача вантажу відбулась саме під час перевезення та з вини перевізника, а тому судами попередніх інстанцій відхилено доводи відповідача-1 про те, що наявність поглиблень на поверхні вантажу свідчить про просипання, просідання та вивітрювання вугілля під час руху вагону.

Статтею 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що нестача вантажу виникла з вини перевізника, а також про те, що позивачем підтверджено розмір фактично заподіяної шкоди, тому недостачу вантажу в розмірі 3104,94грн. покладено на перевізника.

Щодо позовних вимог до відповідача-2, то судами правомірно їх відхилено, оскільки останнім належним чином та в повному обсязі було виконано зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.