ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2009 р.
№ 7/272
( Додатково див. постанову Луганського апеляційного господарського суду (rs3684116) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - доповідача (головуючого), Подоляк О.А., Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників: позивача –
відповідача –
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" ТзОВ "Донбаснафтопродукт" на рішення господарського суду Луганської області від 23 березня 2009 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12 травня 2009 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" ТзОВ "Донбаснафтопродукт" до ВАТ комерційний банк "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" про стягнення 41375,52 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення втраченої вигоди в сумі 20827,52 грн., збитків в сумі 9400 грн., пені за порушення строків виконання доручень клієнта на переказ грошових коштів в сумі 1148 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн. за порушення зобов’язань щодо своєчасного перерахування платежів за договором банківського рахунку №3020050001140 від 21 квітня 2005 року, укладеного між сторонами у справі.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23 березня 2009 року (суддя Калашник Т.Л.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пені в сумі 36 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12 травня 2009 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 21 квітня 2005 року між сторонами у справі був укладений договір банківського рахунку №3020050001140, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26006001140001 у національній валюті для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені Інструкцією "Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженою Постановою Національного банку України №492 від 12.11.2003 (z1172-03) року.
Відповідно до пункту 2.3.3 договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта у відповідності з чинним законодавством України.
Згідно п.3.1 вказаного договору за несвоєчасне чи неправильне списання з вини банку суми з рахунку клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування суми, яка належить клієнту, банк сплачує клієнту пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 0,05% від суми переказу.
Відповідно до п.4.2 договору банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, нормативно-правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення клієнтом розрахункових документів. Платежі з рахунку клієнта банк виконує у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням надходжень протягом операційного дня.
Згідно п.4.3 укладеного договору операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційний час, виконуються банком того ж дня. Документи, отримані після операційного часу, відмічаються штампом "Вечірня" та "післяопераційний час" та проводяться банком наступного робочого дня.
За умовами пункту 4.6 договору операційний час банку встановлюється з 9 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин.
Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно ч.3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови Правління Національного банку України "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" №319 від 11.10.2008 року (чинній на час спірних правовідносин), у сфері проведення активно-пасивних операцій банки можуть приймати до виконання платіжні доручення на переказ коштів відповідно до пунктів 8.1, 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у межах залишку на рахунку на час їх отримання та перераховувати їх одержувачу:
-у межах одного відділення/філії - у день отримання платіжного документа, що надійшов протягом операційного часу банку;
- у межах одного банку - до двох операційних днів;
- міжбанківський переказ - до трьох операційних днів.
Відповідно до ч.30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем на виконання відповідачеві платіжні доручення №126 від 28.10.2008 року на суму 97000 грн., №143 від 10.11.2008 року на суму 72000 грн., №145 від 14.11.2008 року на суму 77000 грн. були прийняті банком до виконання в день їх отримання та проведені відповідно 30.10.2008 року та 18.11.2008 року.
Тому, суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність прострочки виконання відповідачем платіжних доручень №126 від 28.10.2008 року та №145 від 14.11.2008 року.
Згідно п.3.1 укладеного договору банківського рахунку від 21 квітня 2005 року за несвоєчасне чи неправильне списання з вини банку суми з рахунку клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування суми, яка належить клієнту, банк сплачує клієнту пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 0,05% від суми переказу.
Враховуючи той факт, що при виконанні платіжного доручення №143 від 10 листопада 2008 року на суму 72000 грн. переказ грошових коштів було завершено 18 листопада 2008 року, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 36 грн. пені за прострочення виконання зобов’язання на 5 днів з 13 по 17 листопада 2008 року, відмовивши в решті стягнення суми пені.
На підставі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що посилання скаржника на наявність понесених ним збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті штрафних санкцій контрагентам в сумі 9400 грн., втраченої вигоди в сумі 20827,52 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн. є безпідставними, оскільки не відповідають суті поняття збитків в розумінні ст. 22 ЦК України, за наявності існуючих між сторонами у справі договірних зобов’язань.
Таким чином, у рішенні, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 36 грн. пені та відмовив в задоволенні решти частини позову.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 23 березня 2009 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12 травня 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" ТзОВ "Донбаснафтопродукт" – без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді О.Подоляк
Л.Стратієнко