Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір на технічне обслуговування насосів холодного водопостачання з дати, вказаної на примірнику договору.

Заявою про уточнення позовних вимог позивач просив договір №66 від 01.08.2008 року на технічне обслуговування насосів холодного водопостачання вважати укладеним в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13 березня 2009 року (суддя Ворожцов А.Г.) позов задоволений. Зобов’язано договір №66 від 01.08.2008 року на технічне обслуговування насосів холодного водопостачання вважати укладеним між сторонами у справі в редакції позивача.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2009 року рішення суду скасоване. Прийняте нове рішення. В задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану постанову апеляційного господарського суду і залишити без змін прийняте місцевим господарським судом рішення від 13 березня 2009 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом, 27 жовтня 2008 року позивач направив відповідачеві два примірника спірного договору на технічне обслуговування насосів холодного водопостачання №66 від 01.08.2008 року.

Відповідно до п.6.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 (z0936-08) , насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, серед яких вказано й договори, визначено статтею 11 Цивільного кодексу України.

Також частиною 2 статті 67 Господарського та статті 627 Цивільного кодексів України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов’язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 3 цієї статті укладення договору є обов’язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання.

Відповідно до частин 2, 3, 5 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Статтею 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 вказаних Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Згідно ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" істотною умовою договору, укладеного у сфері житлово-комунальних послуг, визначено строк дії цього договору.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що спірним договором №66 від 01.08.2008 року на технічне обслуговування насосів холодного водопостачання не передбачений строк його дії, а рішенням місцевого господарського суду від 13 березня 2009 року вважається укладеним в редакції позивача вказаний спірний договір, пунктом 7.1 якого передбачений строк його дії з 1 серпня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

Тому, приймаючи оскаржувану постанову апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно дійшов висновку щодо їх безпідставності та скасував рішення суду першої інстанції від 13 березня 2009 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" - без задоволення.