ЗАТ "Київгума" звернулось до господарського суду з позовом до АБ"Аллонж", ТОВ "Вотум" та Національного банку України про визнання договору ГД-Л-267 про передавання в управління непроданих активів від 08.08.2008 р. недійсним в частині передачі АБ"Аллонж" в управління ТОВ "Вотум" заборгованості ЗАТ "Київгума" за кредитним договором.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.02.2009 р. (суддя: Власов Ю.Л.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 р. (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Вербицька О.В.) зазначене рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, ТОВ "Вотум" та Національний банк України звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили оскаржувані судові акти скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційних скарг та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановили господарські суди, 11.09.2001 р. АБ "Аллонж" та Компанія Milwod Capital S.A." уклали договір про надання гарантії, за яким у забезпечення виконання зобов’язань Компанією "TSV190961"Ltd перед Компанією Milwod Capital S.A.", АБ "Аллонж" гарантує повернення Компанією "TSV190961"Ltd Компанії " Milwod Capital S.A." суми боргу у розмірі 6300000 дол. США у випадку невиконання Компанією "TSV190961" Ltd боргових зобов’язань по поверненню тимчасової фінансової допомоги.

29.12.2004 р. у газеті "Урядовий кур’єр" розміщено оголошення про ліквідацію АБ "Аллонж", а 28.01.2005 р. Компанія Milwod Capital S.A. направила до АБ "Аллонж" заявку про вимоги до банку на загальну суму 6300000 дол. США.

Крім того, господарський суд з’ясував, що 26.02.2007 р. Компанія Milwod Capital S.A. і ТОВ "Сіті-Центр" уклали договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ "Сіті-Центр" набуло права вимоги до АБ "Аллонж" в частині сплати 6000000 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 30300000 грн. на підставі договору про надання гарантії від 11.09.2001 р.

02.03.2007 р. ТОВ "Сіті-Центр" і ЗАТ "Київгума" уклали договір про відступлення права вимоги, за яким ЗАТ "Київгума" набуло права вимоги до АБ "Аллонж" в частині сплати 6000000 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 30300000 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 26.02.07р.

19.03.2007 р. ЗАТ "Київгума" направив АБ "Аллонж" повідомлення від 15.03.2007 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог ЗАТ "Київгума" до АБ "Аллонж" щодо сплати 6000000 дол. США за договором про надання гарантії від 11.09.2001 р. та договору про відступлення права вимоги від 02.03.2007 р., що за курсом НБУ еквівалентно 30000000 грн. та вимог АБ "Аллонж" до ЗАТ "Київгума" щодо сплати заборгованості в розмірі 20353537,16 грн. за договором на відкриття кредитної лінії №426 від 23.01.2002р.

Водночас, господарські суди з’ясували, що 08.08.2008 р. АБ "Аллонж", ТОВ "Вотум" та Національний банк України уклали договір ГД-Л-267 про передання в управління непроданих активів. За вказаним договором АБ "Аллонж" передав в управління ТОВ "Вотум" активи, наявні на балансі банку на дату укладення цього договору, а ТОВ "Вотум" прийняло в управління відповідні активи і зобов'язалось вжити всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів. Перелік активів визначено сторонами у додатку №1 до цього договору.

Згідно з п.7 додатку №1 до цього договору ТОВ "Вотум" отримало в управління заборгованість ЗАТ "Київгума" за кредитним договором № 426 від 23.01.02р. в сумі 15564403,26 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суди встановили, що односторонній правочин ЗАТ "Київгума" від 19.03.2007 р. по зарахуванню зустрічних однорідних вимог є чинним, у судовому порядку не оскаржувався, недійсним судом не визнавався, отже в силу ст. 204 ЦК України даний правочин є правомірним.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про те, що зобов'язання ЗАТ "Київгума" перед АБ "Аллонж" за договором на відкриття кредитної лінії № 426 від 23.01.2002 р. припинились 19.03.2007 р. зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 1030 ЦК України предметом договору управління майном можуть бути підприємство, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік.

На підставі п.7 додатку №1 до договору ГД-Л-267 про передавання в управління непроданих активів від 08.08.2008 р., укладеного АБ "Аллонж", ТОВ "Вотум" та Національним банком України, ТОВ "Вотум" передало в управління заборгованість ЗАТ "Київгума" за кредитним договором №426 від 23.01.02р. в сумі 15564403,26 грн.

Відтак, суди прийшли до висновку, що заборгованість ЗАТ "Київгума" перед АБ "Аллонж" за кредитним договором №426 від 23.01.02р. в сумі 15564403,26 грн. погашена внаслідок припинення зобов'язання ЗАТ "Київгума" перед АБ "Аллонж" шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог 19.03.2007 р., а тому передача її в управління на підставі спірного договору є неправомірною.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що договір про передавання в управління непроданих активів від 08.08.2008р. в частині передачі АБ "Аллонж" в управління ТОВ "Вотум" заборгованості ЗАТ "Київгума" перед АБ "Аллонж" за кредитним договором №426 від 23.01.2002р. в сумі 15564403,26 грн., суперечить вимогам ст. 1030 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги наступні обставини.

22.03.2007 р. постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №21/140 стягнуто з позивача на користь Відповідача 1 заборгованість за кредитним договором №426 від 23.01.2002 р. в сумі 15564403,26 грн.

28.05.2008 р. постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №21/140 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.07р. у даній справі скасовано, провадження у справі було припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

04.09.2008 р. постановою Вищого господарського суду України у справі №21/140 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.08р. у даній справі було залишено без змін.

18.11.2008 р. постановою Верховного Суду України у справі №21/140 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008р. та постанову Вищого господарського суду України від 04.09.2008р. у даній справі було скасовано, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.07р. у даній справі залишено без змін.

За таких обставин, господарські суди прийшли до висновку про обгрунтованість позовних вимог про визнання договору ГД-Л-267 від 08.08.2008 р. про передавання в управління непроданих активів недійсним в частині передачі АБ "Аллонж" в управління ТОВ "Вотум" заборгованості ЗАТ "Київгума" за кредитним договором.

Разом з тим, згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 року №11 (v0011700-76) (із змінами, внесеними 24.04.1981 р. №4, 25.12.1992 р. № 13), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Судові рішення у даній справі зазначеним вимогам не відповідають.

Так, предметом позовних вимог у даній справі є визнання договорів купівлі-продажу цінних паперів недійсними.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. За приписами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) , угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що спірний договір в частині передачі АБ "Аллонж" в управління ТОВ "Вотум" заборгованості ЗАТ "Київгума" перед АБ "Аллонж" за кредитним договором №426 від 23.01.2002р. в сумі 15564403,26 грн., суперечить вимогам ст. 1030 ЦК України.

Проте, ст. 1030 ЦК України передбачено, що предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.

Відповідно до ст. 192 "Гроші (грошові кошти)" законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Апеляційний господарський суд не з’ясував чи передавались за оспорюваним договором грошові кошти чи право вимоги за кредитним договором №426 від 23.01.2002р. в сумі 15564403,26 грн., а відтак належним чином не перевірив відповідність умов спірного договору вимогам ст. 1030 ЦК України.

Крім того, згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Проте, господарські суди прийшовши до висновку про законність здійсненого позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог не з’ясували чи існує заборгованість у АБ "Аллонж" за договором про надання гарантії від 11.09.2001 р. у розмірі 6300000 дол. США.

Крім того, господарські суди не звернули увагу на те, що відносно АБ "Аллонж" відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом (2343-12) , Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Статтею 93 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 96 зазначеного Закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Відтак, суду потрібно перевірити доводи Національного Банку України про те, що вимоги позивача до АБ "Аллонж" є припиненими, оскільки в місячний строк з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури не були заявлені вимоги за договором про надання гарантії від 11.09.2001 р. у розмірі 6300000 дол. США.

Водночас, згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

У касаційній скарзі Національний Банк України наголошує, що суд порушив вимоги вказаної статті, оскільки заява Компанія Milwod Capital S.A. адресована АБ "Аллонж" про вимоги до банку на загальну суму 6300000 дол. США суду апеляційної інстанції не надана, а в матеріалах справи (а.с. 237-238 т. 1) є незасвідчена належним чином ксерокопія з факсу листа. На ксерокопії, зокрема, зазначено "зі слів керівника ЗАТ "Київгума" відповідає оригіналу". Водночас, у якості доказу направлення вказаного листа у матеріалах справи є ксерокопія квитанції (а.с. 41 т. 2), переклад якої на українську мову відсутній. Крім того, вона не засвідчена належним чином, оскільки відсутній напис "згідно оригіналу" та не вказано посаду та прізвище особи, яка завірила даний документ.

Таким чином, господарські суди в порушення вимог ч. 2 ст. 36 ГПК України прийняли до уваги незавірені належним чином ксерокопії документів у якості доказів. Оригінал або належним чином завірена копія заяви та поштової квитанції на яку послався апеляційний господарський суд в матеріалах справи відсутні.

Господарські суди порушили вимоги ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна інстанція відповідно до ч.2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати належну правову оцінку всім доказам та доводам сторін і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційні скарги ТОВ "Вотум" та Національного банку України задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 10.02.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 р. у справі №38/316 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.