Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.12.2008 позовні вимоги задоволено.

Договір оренди №102 від 01.10.1993 розірвано, зобов?язано ЗАТ "Бердянський виноробний завод" повернути за актом приймання-передачі до державної власності в особі РВ ФДМ України по Запорізькій області державне нерухоме майно –цілісний майновий комплекс, що розташоване за адресою: м.Бердянськ Запорізької області, вул. Орджонікідзе, 84.

Стягнено з ЗАТ "Бердянський виноробний завод" в дохід Державного бюджету України - 143407,22 грн. основного боргу, 1519,07 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 12.03.2009 Запорізького апеляційного господарського суду рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2008 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ЗАТ "Бердянський виноробний завод" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати посилаючись на те, що господарськими судами неповно з?ясовані обставини справи, що мали значення для вирішення спору по суті, а також порушені норми процесуального права, зокрема ст. 107 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що 01.11.1993 РВ ФДМ України по Запорізькій області та організація орендарів Бердянського винзаводу уклали договір оренди № 102, відповідно до умов якого, РВ ФДМ України по Запорізькій області передав, а організація орендарів Бердянського винзавода прийняла в оренду майно цілісного майнового комплексу винзавода, який є структурним підрозділом агрокомбінату "Азовський".

31.05.2001 РВ ФДМУ по Запорізькій області та ЗАТ "Бердянський виноробний завод" уклали додаткову угоду № 8 до договору № 102 від 01.11.1993, за умовами якої, останньому передано за актом приймання-передачі державне нерухоме майно - цілісний майновий комплекс ДП "Бердянський винзавод", що розташоване у м. Бердянську Запорізької області, вул. Орджонікідзе, 84.

Відповідно до п.п. 3.5, 5.4, 5.5 договору в редакції додаткової угоди №7 від 29.11.2000, ЗАТ "Бердянський виноробний завод" зобов?язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату щоквартально не пізніше 5 числа місяця, наступного за кварталом, що підлягає оплаті та до 7 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті, подавати позивачеві копії платіжних документів, що підтверджують внесення орендної плати до бюджету.

Пунктом 10.4 договору сторони обумовили, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань.

Господарським судом встановлено, що відповідач своїх обов?язків за договором відносно сплати орендної плати за період з лютого 2008 року по жовтень 2008 не виконав, в зв?язу з чим виникала заборгованість в розмірі 143407,22 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав, тому господарські суди правомірно дійшли висновку про стягнення заборгованості в розмірі 143407,22грн.

Відповідно до ст.ст. 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 5.12 договору оренди визначено, що у разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі.

Отже, господарські суди правомірно дійшли висновку про розірвання договору оренди №102 від 01.01.1993, оскільки впродовж строку дії зазначеного договору відповідач систематично порушує його умови, щодо сплати орендної плати.

Колегія суддів враховує, що посилання скаржника на договір переводу боргу №03/08 від 10.01.2008., укладеного кредитором - РВ ФДМ України по Запорізькій області, боржником –ЗАТ "Бердянський виноробний завод" та новим боржником –ТОВ "Інфолюкс" були предметом дослідження в судді апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 12.03.2009 Запорізького апеляційного господарського суду зі справи № 21/190/08-19/223/08-8/493/08 залишити без змін.