Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.02.2009р. (суддя Мельник І.Ю.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.04.2009р. (судді Гулова А.Г. –головуючий, Пасічник С.С., Щепанська Г.А.), у первісному позові відмовлено; у зустрічному позові відмовлено.

ПП "Американські технології" в касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій частково та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ФГ "Хлібороб ЛД", звертаючись до суду з позовною вимогою про стягнення з ПП "Американські технології" 455000,03грн. боргу за передані ТМЦ, підставою передачі ТМЦ та обов'язку відповідача за первісним позовом їх оплатити, вказав акт приймання-передачі від 07.02.2008р.

В акті приймання-передачі від 07.02.2008р. зазначено, що ФГ "Хлібороб ЛД" передає ПП "Американські технології" наступне майно: Комбайн СК "Нива" (2шт); Комбайн "Славутич" (1шт.); Силосний комбайн "Марал" (1шт.); Трактор ХТЗ (3шт.); Трактор К-701 (1шт.); Трактор МТЗ–82 (2шт.); Трактор МТЗ 80 (2шт.); Трактор Т 16 (1шт.); Трактор Т 156 (1шт.); Грейферний завантажувач (1шт.); Автомобіль МАЗ (2шт.); Автомобіль КАМАЗ (2шт.); Напівпричіп до Камаза (1шт.); Автомобіль ЗІЛ (бортовий) 1шт.; Автомобіль ЗІЛ (бензовоз) (1шт.); Автомобіль УАЗ 452 (1шт.); Автомобіль "Нива"ВАЗ 21213 (1шт.); Автомобіль ВАЗ 2106 (1шт.); Культиватор КПС (2шт.); Дискова борона (1шт.); Лущильник ЛДГ (1шт.); Плоскоріз (2шт.); Європак (1шт.); Плуг ПЯ (1шт.); Плуг К-701 (1шт.); Фреза (1шт.); Культиватор "Мультіттілер" (1шт.); Катки (1ком.); Приставка кукурудзяна (2шт.); Жатка до комбайна (3шт.); Підборщик до комбайна (3шт.); Причепи "ПТС" (4шт.); НРУ –0,5 (1шт.); Сітчата борона (1шт.); Сівалка "Містраль" (1шт.); Сівалка СЗ –5,4 (2шт.); Жатка ЖВП –4,9 (1шт.); Заправочна станція з ємністю дизпалива 50т (1шт.); Заправочна станція для бензину з ємністю 10т (1шт.); Ємкість для масла (2шт.); Контейнер–склад для ПММ (1шт.); Токарний станок (1шт.); Фрезерний станок (1шт.); Свердлувальний станок (1шт.); Бочка алюмінієва для душа (1шт.); Електростанція (1шт.); Навіси металеві (2шт.); Зерносклад (2шт.); Огорожа металева (1шт.); Зварювальний агрегат (1шт.); Корівник № 3 (1шт.); Корівник №4 (1шт.).

При цьому будь-яких інших відомостей акт приймання-передачі не містить.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно ч.3 цієї норми волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Суди при розгляді справи на підставі відповідних фактичних обставин встановили, що вказаний акт не є правочином та він не має наслідком обставини набуття, зміни або припинення певних цивільних прав та обов’язків сторін щодо зазначених у акті ТМЦ. У ньому не зазначено у власність, у користування, чи на зберігання тощо передається Приватному підприємству "Американські технології" майно; не зафіксовано, які права і обов’язки виникають між сторонами, і якому інституту договірних зобов’язань вони характерні. В акті приймання-передачі відсутні будь-які дані про прийняття сторонами за ними на себе будь-яких прав чи обов’язків, тобто відсутні істотні умови. У даному випадку, актом лише зафіксовано передачу майна.

Відповідно до приписів ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) . При цьому колегія суддів зазначає, що до істотних умов договору відносяться лише такі, без яких договір є настільки неконкретизованим, що кожна із сторін не зможе чітко визначити, які саме дії вона має здійснити і, що вправі вимагати від іншої сторони.

З огляду на недоведення ФГ "Хлібороб-ЛД" належними та допустимими доказами факту виникнення між ним та ПП "Американські технології" взаємних прав і обов’язків, в тому числі і обов'язку щодо виконання умов неіснуючої угоди, висновки судів про відсутність підстав для задоволення первісного позову про стягнення з ПП "Американські технології" коштів за передане майно є правомірними.

Щодо поданого ПП "Американські технології" до ФГ "Хлібороб-ЛД" зустрічного позову про визнання укладеним договору дарування, оформленого у вигляді акта приймання-передачі від 07.02.2008р., слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, основна кваліфікуюча ознака, за якою договір дарування відрізняється від договорів про передачу майна у власність, це його безоплатність.

Проте, акт приймання-передачі від 07.02.2008р. не містить будь-яких застережень про те, що майно за цим актом Приватному підприємству "Американські технології" передане або у майбутньому передається як дарунок.

Відповідно до ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

При цьому суди встановили, що акт приймання-передачі від 07.02.2008р., який містить об'єкти нерухомого майна, нотаріально не посвідчений. З вимогою щодо нотаріального посвідчення акта ПП "Американські технології" звернулось до ФГ "Хлібороб ЛД" лише після подання останнім позову про стягнення коштів за передані згідно цього акта ТМЦ, а до цього часу підприємство не визнавало акт, як підставу виникнення будь-яких зобов'язань з посиланням на його відсутність у підприємства (лист №5 від 01.10.2008р.).

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.