Згідно розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 28.07.2009р. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Чернов Є.В., Уліцький А.М.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.04.2009р. (суддя Татенко В.М.) в задоволенні позову про стягнення 6081,72грн. вартості недостачі продукції –коксу відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 22.12.2005р. між сторонами був укладений договір №1/103 купівлі-продажу (далі –"договір"), відповідно до якого продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору коксохімічну продукцію (товар).

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору передбачено, що товар поставляється партіями на умовах "F.C.A." станція Єнакієве Донецької залізниці відповідно до базисних умов поставки ИНКОТЕРМС, в редакції 2000 року. Разом із товаром Постачальник передає Покупцю документи: товарно-транспортні документи; сертифікат якості виробника або інші документи, які підтверджують якість товару.

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що прийомка товару за кількістю здійснюється у відповідності до Інструкції "Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю", яка затверджена постановою Держарбітражу № П-6 (va006400-65) від 15.06.1965р. із додатками та змінами від 14.11.1974р. (далі –Інструкція П-6), за якістю –Інструкцією "Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", яка затверджена постановою Держарбітражу № П-7 (va007400-66) від 25.04.1966р. із змінами та доповненнями від 14.11.1974р. (далі –Інструкція П-7) та сертифікатом якості заводу виробника.

28.03.2006р. відповідно до залізничних накладних на адресу позивача надійшла коксова продукція, вантажовідправником якої є відповідач.

Вантаж виданий залізницею о 06 год. 00 хв. 28.03.2006р. на станції Нікополь, без перевантаження, перевантаження розпочато о 08 год. 45 хв. 28.03.2006р.

В акті про приймання продукції по кількості №4116/1 від 30.03.2006р., у висновку комісії, зазначено про необхідність виклику на спільну прийомку вантажу представника вантажовідправника.

В акті про приймання продукції по кількості №4114/2 від 28.03.2006р. йдеться про неправильність визначення ваги вантажу відправником, однак акт складений із запереченнями відправника з яких вбачається, що різниця переваження, втрата, утворилась за шляхом слідування, а вагони мають висоту шапки навантаження на рівні бортів до повної місткості.

Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що правові підстави для стягнення вартості нестачі продукції, відсутні.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що акт прийому продукції за кількістю не відповідає вимогам Інструкції П-6, оскільки визначення ваги нетто шляхом вирахування ваги тари із ваги брутто по даним, зазначеним в супровідних та транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не допускається.

Згідно з п.14 Інструкції П-6 (va006400-65) при неможливості переваги продукції без тари визначення ваги нетто проводиться шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її з-під продукції, результати якої оформляються актом. При цьому, цим пунктом визначено, що визначення ваги нетто, шляхом вирахування ваги тари із ваги брутто по даним, зазначеним в супровідних та у транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не допускається.

Судом встановлено, що на порушення зазначених вимог, акти про вагу тари вагонів не складалися, зважування порожніх вагонів після їх розвантаження не здійснювалось.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, вказаних висновків суду не спростовують.

Також суд виходив з того, що посвідчення №4114/1 видане представнику Єшенгулову Г.В. на прийомку продукції, не відповідає вимогам Інструкції П-6, оскільки в них не зазначено конкретної партії продукції та конкретних номерів вагонів і відповідного періоду.

Відповідно до п.21 Інструкції П-6 (va006400-65) представнику, що виділений для участі у прийманні продукції за кількістю, видається належно оформлене та засвідчене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його замісника. У посвідченнях, зокрема, має бути зазначено для участі у прийомі якої саме продукції уповноважується представник. Посвідчення, яке видано з порушенням правил цієї Інструкції –є недійсним.

Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку що зазначені посвідчення видані представникам на прийомку продукції, не відповідають вказаним вимогам Інструкції П-6, а доводи, викладені в касаційній скарзі, вказаних висновків суду не спростовують.

Крім того, пунктом 4.6 розділу 4 "Вимоги" ДСТУ 322-12-2-94 визначено те, що у випадку, якщо розходження даних документа про якість та результати контрольної проби перевищує припустимі, то частину контрольної проби яка залишилась для хімічного аналізу, направляють у нейтральну лабораторію, результат якої є остаточним, або при погодженні постачальника, за остаточний результат приймають дані споживача.

Однак, позивачем не встановлювались покази загальної вологи та не направлялись результати контрольної проби у нейтральну лабораторію, не погоджено з підприємством прийняття продукції за остаточним результатом, отриманим в лабораторії позивача.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що доводи позивача щодо наявності недостачі вантажу у зазначених вагонах, не ґрунтуються на будь-яких доказах, оскільки факт недостачі позивачем є не доведеним з причини недодержання встановленого порядку прийомки продукції, а відтак, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Рішення господарського суду Донецької області від 27.04.2009 року у справі №17/76 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.