розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Трест "Київміськбуд –6" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2009року у справі №8/362 Господарського суду міста Києва запозовом Відкритого акціонерного товариства Трест "Київміськбуд –6", м. Київ, до Виробничого кооперативу "Контакт –90", м. Київ, про стягнення 459 929,81 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Колотій А.Ю. (дов. від 30.09.09);

відповідача –не з’явився,

У листопаді 2008 року позивач –ВАТ Трест "Київміськбуд –6"–пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Виробничого кооперативу "Контакт –90" про стягнення 459 929,81 грн.

Вказував, що 18.05.07 між ним та відповідачем було укладено договір субпідряду № 5/05-07, згідно умов якого він (підрядник) зобов'язався виконати комплекс робіт з по будівництву двох тягових підстанцій по вул. А. Навої та вул. Шліхтера на об’єкті: "Тролейбусна лінія по бульв. Перова, пр. Визволителів, пр. Миру до Ленінградської площі", а генпідрядник (відповідач) –прийняти виконані роботи та здійснити їх оплату на умовах, передбачених договором.

Зазначав, що протягом червня –грудня 2007 року на виконання умов договору № 5/05-07 ним були виконані підрядні роботи на загальну суму 2 240 694 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 у 2007 році.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, позивач просив стягнути з відповідача 390 649 грн. боргу, 58 994,79 грн. інфляційних та 10 241,02 грн. річних, а всього –459 929,81 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2009 року (суддя Катрич В.С.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 390 649 грн. боргу, 3 906,94 грн. витрат по сплаті державного мита та 100,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати виконаних робіт, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних та річних, мотивоване посиланнями на ту обставину, що згідно п. 5.5 договору розрахунки між сторонами проводяться за умови надходження коштів від замовника до генпідрядника, які останньому надійшли не в повному обсязі, тому відповідач не є боржником, який прострочив виконання грошового зобов’язання в розумінні положень ст. 625 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2009 року (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В. –головуючого, Буравльова С.І., Вербицької О.В.) рішення скасовано та постановлено нове рішення про відмову в позові.

Постанова мотивована посиланнями на ст. 212 ЦК України та ту обставину, що договором сторони передбачили відкладальну обставину –генпідрядник зобов’язаний розрахуватися за виконані роботи з підрядником після настання певної події –отримання коштів від замовника, тому оскільки замовник перерахував грошові кошти відповідачу не в повному обсязі, то у останнього не виникло зобов’язання повного розрахунку з позивачем.

У касаційній скарзі ВАТ Трест "Київміськбуд –6", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 530, 625 - 632, 838, ЦК України (435-15) та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу задовольнити, з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) " рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає, оскільки не грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 18.05.07 між сторонами у справі було укладено договір субпідряду № 5/05-07, згідно умов якого підрядник (позивач) зобов'язався виконати комплекс робіт з по будівництву двох тягових підстанцій по вул. А. Навої та вул. Шліхтера на об’єкті: "Тролейбусна лінія по бульв. Перова, пр. Визволителів, пр. Миру до Ленінградської площі", а генпідрядник (відповідач) –прийняти виконані роботи та здійснити їх оплату на умовах, передбачених договором.

Вартість підрядних робіт визначається у відповідності до проектно-кошторисної документації по об’єму і може коригуватися на підставі оформлених актів приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат по формі КБ-3, складених згідно ДБН 1.1-1-2000. Вартість робіт з будівництва кожної з підстанцій та загальна вартість договору остаточно узгоджується сторонами після отримання генпідрядником проектно-кошторисної документації по об’єму, шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується сторонами, і є обов’язковою та невід’ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що виконання робіт посвідчується відповідно підписаних обома сторонами актів виконаних робіт, які складені у відповідності до ДБН.Д.1.1.1-2000.

Згідно ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що сторонами договору були складені та підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 2 240 694 грн.

Відповідач розрахувався за виконані позивачем роботи частково в сумі 1 800 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т.1 а.с. 77-92).

Крім того, місцевим судом встановлено, що 01.09.08 між сторонами було здійснено перезалік на суму 50 000 грн.

Відповідно до п. 5.4 договору генпідрядник розраховується з підрядником за виконані роботи у розмірі 90 % - на підставі оформлених актів виконаних робіт (ф. КБ-2в, КБ-3) на протязі 10 днів після розрахунку замовника з генпідрядником. Решта –10 % від суми акту, перераховується генпідрядником на протязі 10 днів після підписання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва тролейбусної лінії.

Розрахунки між сторонами проводяться тільки за умови надходження коштів від замовника до генпідрядника (п. 5.5 договору).

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Місцевим судом встановлено, що акт контрольного обміру на об’єкті: "Будівництво тролейбусної лінії на бульварі Перова, проспекті Визволителів, вулиці Будівельників, проспекті Миру до Ленінградської площі" за період з початку будівництва - вересень 2006 року по серпень 2007 року включно, затверджений начальником служби "Київдержекспертиза" за № 09/105-900 від 09.10.07.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України (436-15) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, місцевий суд правильно встановив та виходив з того, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов’язання, а відповідач, в порушення умов договору, не в повному обсязі розрахувався за виконані позивачем підрядні роботи, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу.

Разом з тим, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляці за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних та річних, місцевий суд дав правильну правову оцінку умовам п. 5.5 договору та правильно виходив з того, що оскільки грошові кошти від замовника відповідачу надійшли не в повному обсязі, що стало підставою порушення відповідачем договірних зобов’язань, то відповідач не є боржником, який прострочив виконання грошового зобов’язання в розумінні положень ст. 625 ЦК України.

Матеріали справи свідчать про те, що вказані висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з приписів ст. 212 ЦК України та посилався на ту обставину, що договором сторони передбачили відкладальну обставину –генпідрядник зобов’язаний розрахуватися за виконані роботи з підрядником після настання певної події –отримання коштів від замовника, тому оскільки замовник перерахував грошові кошти відповідачу не в повному обсязі, то у останнього не виникло зобов’язання повного розрахунку з позивачем.

Проте до вказаних висновків суд апеляційної інстанції дійшов без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відкладальна обставина в даному випадку –це виконання третьою особою (замовником) зобов’язань перед генпідрядником, що суперечить положенням ст. 212 ЦК України.

Крім того, місцевим судом обгрунтовано зазначено про те, що у відповідності до положень ст. 544 ЦК України відповідач має право на зворотну вимогу (регрес).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції при розгляді справи не з'ясував належним чином дійсні обставини справи та не встановив правову природу правовідносин сторін, що вплинуло на їх правильну юридичну оцінку та застосування норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції, як така, що прийнята з порушенням норм матеріаьного то процесуального права, підлягає скасуванню, а законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції –залишенню в силі.