Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Дніпротрансбуд" на рішення господарського суду м. Києва від 6 листопада 2008 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2009 року у справі № 35/81-45/197 за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Дніпротрансбуд" про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву і сплату штрафних санкцій, –

У січні 2002 року Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Дніпротрансбуд" про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву і сплату штрафних санкцій в сумі 201986,31 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 6 листопада 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2009 року, позов задоволено. Зобов'язано відповідача повернути до державного резерву самовільно використані матеріальні цінності на загальну суму 188596 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 188596 грн. штрафу, 13390,31 грн. пені.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до затвердженої номенклатури і норм накопичення відповідач отримав завдання про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які зобов'язаний був зберігати до моменту зняття з нього в установленому порядку мобілізаційного завдання.

Перевіркою, проведеною 10 жовтня 2001 року Дніпропетровською міжобласною інспекцією Державного агентства з управління державним матеріальним резервом стосовно наявності, кількісного стану, якості, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, встановлено факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на загальну суму 188596 грн.

22 жовтня 2001 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 3/1842 з вимогою повернути самовільно використані матеріальні цінності мобілізаційного резерву, яка залишена останнім без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, а тому, він зобов'язаний повернути до мобілізаційного резерву самовільно використані цінності на загальну суму 188596 грн.

Крім того, зважаючи на умови п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", судом визнані правомірними вимоги і розрахунок позивача щодо стягнення 188596 грн. штрафу і 13390,31 грн. пені.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши судове рішення у справі без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставина та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Дніпротрансбуд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 6 листопада 2008 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2009 року у справі № 35/81-45/197 –без змін.