розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

за участю представників сторін:

від позивача –Радзівіло Т.О.

відповідача –Хатченко Т.В.

У лютому 2009 року акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" про розірвання угоди про реструктуризацію заборгованості за договором № 350317 на користування електричною енергією і стягнення 400 738,29 грн. простроченої заборгованості та реструктуризованої суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23 березня 2009 року (суддя –М.Якименко) позов задоволено частково. Стягнено з відповідача 95 989,79 грн. простроченої заборгованості за угодою, 7 952,38 грн. інфляційних втрат, 1 443,18 грн. трьох відсотків річних та судові витрати. У задоволенні позовних вимог в частині розірвання угоди і стягнення залишку реструктуризованої суми боргу у розмірі 295 352,93 грн. відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23 березня 2009 року і передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 14 травня 2007 року між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (кредитор) і комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" (боржник) було укладено угоду № 28-07-е про реструктуризацію заборгованості за договором № 350317 на користування електричною енергію, відповідно до умов якого боржник зобов`язується сплачувати, наявну перед кредитором заборгованість, у розмірі 443 029,53 грн. протягом 05.2007 –04.2012 згідно з додатком № 1 щомісяця рівними частинами по 7 383,83 грн.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач, взяті на себе і визначені угодою грошові зобов`язання протягом грудня 2007 року –грудня 2008 року належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилась прострочена заборгованість у розмірі 95 989,79 грн.

Зазначена обставина підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про надходження коштів від відповідача за спожиту електроенергію згідно угоди від 14.05.07 № 28-07-е (а.с. 7-30) і в ході розгляду справи місцевим господарським судом, в порядку статей 33, 34, 36 ГПК України, відповідачем спростовано не було.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо правомірності заявлених позовних вимог по стягненню з комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" простроченої заборгованості у розмірі 95 989,79 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду і в частині стягнення з відповідача 7 952,38 грн. інфляційних втрат і 1 443,18 грн. трьох відсотків річних є законним і відповідає обставинам справи.

Що стосується відмови у задоволенні позовних вимог в частині розірвання вказаної угоди, у зв`язку з невиконанням її умов відповідачем, колегія суддів не погоджується із обґрунтуванням рішення місцевого господарського суду, який при вирішенні даного питання виходив із того, що позивач порушив встановлений ст. 188 ГК України порядок розірвання договорів.

Недотримання останнім вимог частини 2 статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання угоди.

Крім того, відповідно до п.7 угоди про реструктуризацію заборгованості, у разі порушення боржником (відповідачем) умов цієї угоди (невиконання або неналежне виконання) вона може бути розірвана в односторонньому порядку за заявою кредитора.

За таких обставин суд мав з’ясувати наявність чи відсутність передбачених угодою підстав для її розірвання і в залежності від встановленого вирішити спір в частині розірвання угоди та стягнення відповідно до її пункту 7 несплаченої частини боргу.

Враховуючи викладене, рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню, а справа в цій частині –передачі на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вищевказане і вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 23 березня 2009 року у справі за № 7/147 в частині відмови у задоволенні позову скасувати і справу в цій частині направити на новий розгляд в іншому складі суду.