У червні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи "Управління капітального будівництва" про зміну умов договору № 15 від 11.12.07 шляхом зобов`язання відповідача підписати додаткову угоду № 1 до договору щодо зміни місцезнаходження житла, вартості одного квадратного метра житла, кількості квадратних метрів житла, що підлягають передачі та перелік з характеристикою квартир, що підлягають передачі (з урахуванням уточнень до позовної заяви (а.с. 51-54).

Рішенням господарського суду міста Києва від 7 серпня 2008 року (суддя –Л.Головатюк), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2008 року (головуючий –О.Григорович, судді –Л.Гольцова, В.Рябуха), позов задоволено частково. Зобов`язано відповідача підписати додаткову угоду до договору № 15 від 11.12.07 у редакції позивача, виключивши із запропонованого позивачем проекту угоди положення щодо перенесення строків введення будинку в експлуатацію.

В касаційному поданні ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень у зв’язку з їх невідповідністю нормам матеріального і процесуального права та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, прокурора, обговоривши доводи касаційного подання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11 грудня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж" та державним підприємством Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи "Управління капітального будівництва" було укладено договір № 15 про пайову участь у будівництві житла.

Предметом цього договору є пайова участь державного підприємства Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи "Управління капітального будівництва" у будівництві житла в м. Бахмач, Чернігівської області по вул. Свердлова, 2 з метою забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу МНС України (п. 2.1. договору від 11.12.07 № 15).

Відповідно до п. 2.2. вказаного вище договору відповідач зобов’язується здійснити оплату квартир шляхом перерахування на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж" грошових коштів.

Згідно з п. 2.3. договору сторони домовляються, що вартість даного договору це вартість квартир, яка встановлена шляхом помноження загальної площі квартир на вартість квадратного метра площі квартири на момент укладання договору, яка складає 3 310,00 грн. і визначена згідно ДБН по Чернігівській області на момент підписання цього договору, на підставі чого вартість квартир встановлюється в розмірі 1 815 634,30 грн. в тому числі ПДВ 302 605,72 грн.

26.05.08 позивач направив відповідачу листа за № 44, в якому зазначив про зміни чинного законодавства та запропонував внести зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди, яка була надана відповідачу разом з вказаним вище листом.

В проекті додаткової угоди позивач запропонував відповідачу отримати житлові приміщення, що будуються, в меншій кількості квадратних метрів, ніж було визначено в договорі, при цьому ціна одного квадратного метра нижча від вказаної в наказі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 24.04.08 № 185 і становить 3746, 97 грн. (в наказі –3840,00грн.).

04.06.08 листом № 240 відповідач відмовився підписати додаткову угоду № 2 до договору, мотивуючи свою відмову істотною зміною умов в порівнянні з первинними умовами.

При винесенні оскаржуваних судових актів господарські суди дійшли висновку, що у пункті 8.3 договору сторони погодили зміну вартості квадратного метра житла за умови змін в чинному законодавстві України.

Відтак, застосувавши диспозитивну норму частини 2 статті 651 ЦК України, суди задовольнили вимогу про зміну умов договору, виходячи із того, що пунктом 8.3 договору сторони самі встановили підставу для зміни договору. Водночас, змінюючи умови договору, судами були застосовані і правові норми, закріплені статтею 652 ЦК України, які передбачають зміну договору у судовому порядку у разі істотної зміни обставин.

До таких висновків господарські суди дійшли внаслідок порушення вимог статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для зміни договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для зміни договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом. Водночас, вказаною нормою Цивільного кодексу України (435-15) передбачається визначення інших підстав для зміни договору безпосередньо суб`єктами договірних відносин, шляхом внесення відповідних положень у текст договору.

Пунктом 8.3 договору сторони погодили, що вартість квартир може коригуватись сторонами у разі отримання відповідного позитивного висновку Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель або у разі зміни показника опосередкованої вартості будівництва житла в регіоні, де будується об’єкт, на підставі відповідних нормативних документів Міністерства будівництва та архітектури України. Вказані зміни вартості квартир оформляються письмово у вигляді додаткових угод до даного договору.

Таким чином, застосувавши у даному пункті договору слово "може", сторони вказали на його диспозитивний характер, що полягає у самій можливості, при досягненні взаємної згоди (стаття 627 ЦК України) і виникненні вказаних обставин (наявність позитивного висновку комісії або зміна показника опосередкованої вартості будівництва житла), внести зміни до умов договору щодо вартості квартир, шляхом укладення додаткової угоди.

Із наведеного вбачається, що пункт 8.3 погоджених сторонами підстав для зміни умов договору у судовому порядку не містить.

Відповідно до пункту 2.4 договору, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир за даним договором підлягає зміні (про що сторони зобов`язані укласти додаткову угоду до цього договору) на момент їх передачі пропорційно зміні середньорічного показника опосередкованої вартості будівництва житла в регіоні, де будується об`єкт.

Обґрунтовуючи правомірність заявленого позову ТОВ "Північспецбудмонтаж" посилався на наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 24.04.08 № 185, відповідно до якого показник опосередкованої вартості спорудження житла у Чернігівській області, розрахований станом на 1 квітня 2008 року, встановлений на рівні 3 840 грн.

Однак, зазначеним нормативним актом середньорічний показник опосередкованої вартості будівництва житла у Чернігівській області не встановлений, а порядок його обрахування пунктом 4.2 договору не визначений.

Разом з тим, згідно з даним пунктом договору, документальною підставою зміни вартості квартир за договором є накази і розпорядження Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України.

Таким чином, без розрахунку зміни середньорічного показника опосередкованої вартості будівництва житла неможливо встановити, скільки має коштувати один квадратний метр загальної площі квартир, а відтак з огляду на те, що Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) забороняє касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню і направленню справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для вирішення питання можливості обрахунку зміни середньорічного показника опосередкованої вартості будівництва житла у Чернігівській області.

Згідно з частиною 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 652 ЦК України, господарський суд повинен встановити наявність зазначених обставин з якими законодавець пов`язує можливість зміни договору у судовому порядку, у зв`язку з істотною зміною обставин.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

За таких обставин, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки вони постановлені при неповно з’ясованих обставинах, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, більш ретельно з’ясувати права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

касаційне подання заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 7 серпня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2008 року у справі № 30/261 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.