Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.

Коробенко Г.П.,

розглянувши матеріали

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Ємельянова Л.С. (дов. від 11.03.09 № 1029/0/4-09),

відповідача: Пєтрук С.І. (дов. від 13.01.09 № 24-01-07/28),

Рішенням від 05.02.09 господарського суду Луганської області в задоволенні позову про повернення мазуту та сплату штрафних санкцій відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить його скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як встановлено господарським судом, який приймав рішення у даній справі, звертаючись з позовом, Держкомрезерв України послався на те, що на відповідальне зберігання відповідача закладено матеріальні цінності - мазут топковий марки М-100, та мазут топковий марки М-40, про що свідчить акт по формі Р-16 від 02.06. 93.

Відповідно до акту перевірки якісного стану, умов використання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача від 23.11.05, проведеної представниками Східного контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління Державного комітету України з державного матеріального резерву, встановлено факт незабезпечення збереження відповідачем мазуту топкового М-100 та мазуту топкового М-40.

Станом на 18.09.06 зазначені матеріальні цінності до державного резерву відповідачем повернуті не були, тому позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд зобов’язати відповідача повернути до державного матеріального резерву мазут топковий М-100 та мазут топковий М-40.

За розрахунком позивача на день виявлення факту самовільного використання відповідачем матеріальних цінностей їх вартість становила 1186162,4 грн., у зв’язку з чим ним пред’явлено до стягнення з відповідача 100 % штрафу у сумі 11861621, 4 грн. та пеню за період з 23.11.05 по 28.11.08 в сумі 6742755, 10 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд, оцінивши приймальні акти від липня 1992 року №№ 1, 2, 3 та від 02.06.1993 № 1, вважав доведеним факт закладки топкового мазуту в загальній кількості 15654, 251 т та самовільного використання відповідачем топкового мазуту на опалення в осінньо-зимовий період населення м. Сєвєродонецька із-за скорочення поставок газу на ТЕЦ, що зафіксовано також в акті контрольної перевірки від 30.09.1999, та пропозиції позивача міністерству енергетики України щодо застосування заходів з оформлення необхідних документів відповідно до Постанови № 949, господарський суд дійшов висновку, що позивач скористався своїм правом щодо надання дозволу тимчасово використовувати паливо державного резерву з наступним його оформленням.

При цьому місцевим господарським судом не взято до уваги акт перевірки від 23.11.2005, на підставі якого позивачем заявлено позов, оскільки первісно факт самовільного використання спірного мазуту встановлено останнім в акті від 30.09.1999, який є доказом встановлення правопорушення, за яке має бути встановлена відповідальність та з посиланням на ст.ст. 71, 72 ЦК УРСР суд дійшов висновку, що в даному випадку існують підстави для застосування позовної давності до правовідносин між позивачем та відповідачем, оскільки у позивача сплинув встановлений законодавством строк позовної давності для звернення до суду.

В частині вимог про стягнення штрафу за самовільне використання матеріальних цінностей та пені, суд, посилався на те, що вони є похідними від основної вимоги про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей і застосовувати штрафні санкції можливо лише за наявності підстав щодо задоволення основної вимоги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом попередньої інстанції не враховано усіх фактичних обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

При цьому, встановивши самовільне використання ТМЦ державного матеріального резерву відповідачем, суд обмежився лише констатацією факту відсутності доказів документального оформлення тимчасового використання спірного мазуту, не надавши належної оцінки цій обставині, а відтак, не врахувавши приписів ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та ст. 949 ЦК України.

В частині стягнення з відповідача штрафу та пені колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що слід врахувати те, що Положення про державний матеріальний резерв", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 1992 року, згідно якого на майнові вимоги позивача загальні та скорочені строки позовної давності не поширюються, втратило чинність з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 року №1129 "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву" (1129-97-п) .

З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 05.02.09 господарського суду Луганської області у справі № 6/224 (2/503) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.