Рішенням господарського суду Донецької області від 13.01.2009 (суддя: Д.Попков) позов про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно задоволено. Договір оренди № 665 від 10.10.2000 розірвано. Відповідача зобов'язано повернути майно позивачу за актом приймання-передачі.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання щодо внесення орендних платежів, тому позивач правомірно вимагає розірвати договір оренди та повернути орендоване майно на підстава і ч. 3 ст. 26, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.п. 2.4, 5.6, 5.7, 10.4 договору оренди.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009 (судді: І.Алєєва, Н.Величко, І.Москальова) апеляційну скаргу відповідача задоволено. Рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2009 скасовано. В позові відмовлено.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, порушення відповідачем обов'язку з внесення орендних платежів протягом трьох місяців підряд, як підстава для відмови від договору оренди, позивачем не доведено, а також встановлено факт чинності договору оренди № 665 від 10.10.2000, що вбачається із судового рішення у справі № 44/133, що набрало законної сили.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції залиши без зміни.

Скаржник вважає, що має місце систематичне порушення відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, а факт неналежного виконання цього обов'язку відповідачем не спростовано, тобто підставою для розірвання договору оренди є не сам факт заборгованості, а систематичне порушення зобов'язань за договором.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.07.2009 перегляд в касаційному порядку судових рішень у справі відкладався до 28.07.2009.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

10.10.2000р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області ("Орендодавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тор гова компанія "Кристал" ("Орендар") було укладено договір оренди №157, згідно якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області ("Орендо давець") передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Крис тал" ("Орендар") приймає в строкове платне володіння і користування нерухоме державне майно - цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: 85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Шмідта, 3, який входить до балансу орендного підприємства, склад і вартість якого визначені згідно акту оцінки і передаточному балансу вказаного підприємства, складеним станом на 01.09.2000р., і вартість якого складає 25480417,53грн.

За актом приймання-передачі від 10.10.2000р. Регіональним відділенням Фонду Дер жавного майна України по Донецькій області ("Орендодавець") передано Товариству з об меженою відповідальністю "Торгова компанія "Кристал" ("Орендар") цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: 85114, Донецька область, м.Костянтинівка. вул.Шмідта, 3.

02.08.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по До нецькій області ("Орендодавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кристал" ("Орендар") було укладено договір №1/04 про внесення змін до п.10.1 розділу 10 договору оренди від 10.10.2000р. №665 щодо продовження дії договору до 10.10.2010р.

Розділом 3 "Орендна плата" договору оренди від 10.10.2000р. №665 встановлено, шо орендна плата визначається згідно з діючим законодавством на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (Додаток № 2 до Договору) і перераховується Орендарем до бюджету щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступно го за звітним періодом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

25.05.2001р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по До нецькій області ("Орендодавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кристал" ("Орендар") до договору оренди від 10.10.2000р. №665 було укладено додаткову угоду №1, згідно якої п.3.1 викладено в наступній редакції: "Орендна плата ви значена згідно з рішенням арбітражного суду №1/25пд від 17.04.2001р. в сумі 44270,24грн. за місяць з моменту укладення договору оренди (Додаток №3 до договору) і щомісячно перераховується Орендарем до державного бюджету не пізніше 10 числа наступного міся ця", п.5.7 доповнено словами: "у разі припинення або розірвання договору повернути Оре ндодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збит ки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря".

Додатковою угодою від 26.06.2001р. №2 до договору оренди від 10.10.2000р. №665 сторонами змінено наступні редакція: п. 1.1 - щодо вартості цілісного майнового комплексу (14819482грн.), п.1.2 - щодо вартості складових елементів об'єкту оренди та п.3.1 - щодо суми орендних платежів.

Додатковою угодою від 18.12.2002р. п.2.1 договору оренди від 10.10.2000р. №665 бу ло доповнено наступним змістом: "Орендар є власником невід'ємної частки майна цілісно го майнового комплексу, розташованого за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, яке складається з скловарних печей №1, 2, 3, а також обладнання для скло варних печей №1, 2, 3, придбаного Орендарем на загальну суму 9810509,65грн." та п.8.5 -"Орендар має право на компенсацію вартості здійсненого поліпшення цілісного майнового комплексу Орендарем за рахунок власних коштів, згідно п.2.1. договору в сумі 9810509,65грн. при умові розірвання договору оренди з ініціативи Орендодавця, або при ватизації в порядку, передбаченому діючим законодавством України".

Касаційна інстанція констатує, що додаткова угода недійсною не визнавалась, а отже виходячи з п.8.5 додаткової угоди від 18.12.2002 однією з умов розірвання договору оренди є попереднє відшкодування Фондом Державного майна в особі Донецької філії орендарю 9810509,65грн., що орендодавцем не здійснено, а отже відсутні правові підстави для розірвання договору, обумовлені додатковою угодою до договору оренди.

Договором від 20.10.2004р. було доповнено договір оренди від 10.10.2000р. №665 розділом II "Права орендаря" та викладено його в наступній редакції:

"п. 1.1 Орендар своїми силами та за свій рахунок проводить реконструкцію орендова ного цілісного майнового комплексу "Костянтинівський завод скловиробів ім.13 розстріля них робітників" згідно проектно-кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що після здійснення реконструкції Орендар стає власником невід'ємної частки майна та обладнання цілісного майнового комплексу на су му, зазначену в актах виконаних робіт та погодженій проектно-кошторисній документації".

Згідно п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 14.03.1995р. №98/95-ВР (зі змінами та доповненнями) орендар зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для вико нання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п.10.4. укладеного договору оренди від 10.10.2000р. №665 договір мо же бути розірваний з ініціативи однієї з сторін за рішенням господарського суду у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань або в інших випадках, передбачених законодав ством.

Підставою для розірвання договору оренди може бути невиконання орендарем зо бов'язань, передбачених статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комуналь ного майна" від 14.03.1995р. №98/95-ВР (зі змінами та доповненнями), або договором оре нди.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 14.03.1995р. №98/95-ВР (зі змінами та доповненнями) у разі невиконання сторо нами своїх зобов'язань на вимогу однієї з сторони договір може бути достроково розірва ним за рішенням суду.

10.10.2008р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по До нецькій області листом №06-02-8481 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальніс тю "Торгова компанія "Кристал" про розірвання договору оренди від 10.10.2000р. №665, в зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кристал" істотних умов договору оренди в частині своєчасності перерахування орендної плати до Державного бюджету України та щодо зобов'язання погасити заборго ваність з орендної плати в розмірі 2229638,37грн. та пені в розмірі 51110,96грн. При цьому орендодавцем пеня нарахована за період 4 квартал 2000 –3 квартал 2008, що перевищує встановлений ч.2 ст. 258 ЦК України.

Орендар в частині виконання ним договору орен ди від 10.10.2000р. №665 щодо орендної плати посилається на те, що за заявою підприємс тва від 20.10.2008р. відповідно до положень ст. 601 Цивільного кодексу України відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог.

20.10.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Крис тал" листом №133/8 звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з проханням щодо здійснення заліку по заборгованості з оре ндної плати, а саме - зменшити вартість здійснених підприємством поліпшень на суму за боргованості та отримано заперечення регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області лис том від 05.11.2008р. №06-02-9437.

Предметом оскарження в даній справі є вимога щодо правомірно сті розірвання договору оренди укладеного між сторонами по справі й повернення орендо ваного майна, та застосування чинного законодавства з даного приводу.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті об ставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини спра ви, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказу вання, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.ст. 33, 34 ГПК України).

Згідно положень ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з особливостей, пере дбачених Господарським кодексом України (436-15) , Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Таким чином, до орендних відносин між суб'єктами господарювання мають засто совуватися відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням положень Господарського кодексу України (436-15) , іншого спеціального законодавства.

Загальний порядок розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Гос подарського кодексу України, якою встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено зако ном або договором.

Право наймодавця на односторонню відмову від договору найму передбачено ст. 782 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою по відношенню до ст. 188 Господарського кодексу України.

Так, статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймо давця про відмову від договору.

Приписами статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на ви могу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших ви падках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється то го, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України фак ти, встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а виходячи з вимог ст.35 Господарського процесуаль ного кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали закон ної сили, є обов'язковими на всій території України.

Як вбачається з наданих до справи документів, рішенням господарсь кого суду Донецької області по справі №44/133 від 30.01.2008 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2008 року, встановлено, що в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів порушення відповідачем обов'язку з внесення орендних платежів протягом трьох місяців підряд, що матеріалами справи доведено, а отже підстав передбачених ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України для відмови від договору оренди у позивача не було. Встановлене відповідає правовій позиції Верховного Суду України,що відображена у постанові зі справи №24/272 від 12.06.07. Зокрема, Верховним Судом України ч.1 ст. 782 ЦК України розтлумачена таким чином, що право на відмову від договору та право вимагати повернення речі у наймодавця виникає у разі, якщо відповідна плата наймачем взагалі не вносилась протягом трьох місяців підряд.

Касаційна інстанція враховує, що в спірних правовід носинах встановлено факт відмови позивача від договору на підставі ст. 782 Циві льного кодексу України.

Тільки після встановлення в судовому порядку факту чинності договору відповідач 20 жовтня 2008 року звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних позовних вимог, керуючись нормами чинного законодавства, а саме ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Частина 2 статті 601 Цивільного кодексу України зазначає, що зарахування зустріч них вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сто рони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу (436-15) щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. З ст. 203 Господарський кодекс України).

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної ви моги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сто рона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторо на повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запе речень.

Позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу Украї ни не було підтверджено належними доказами протягом яких трьох місяців підряд фактич но не відбулося погашення орендної плати у повному обсязі за оскаржуваним договором.

Відповідачем здійснено повний розрахунок орендної плати за період, що тривав після односторонньої відмови орендодавця від укладеного договору, яка судом визнана незаконною. Можливість користування орендним майном після відмови орендодавця від договору оренди позивачем не доведена, вина орендаря у розумінні не дотримання ст.ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не є встановленою.

Згідно ч. 2 ст. 782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Договір вважається чинним з моменту визнання судом такої відмови від договору неправомірною.