Ухвалою господарського суду м.Севастополя від 11.03.2009 (суддя Євдокімов І.В.), залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.05.2009 (судді: Плут В.М., Борисова Ю.В., Гонтар В.І.), повернуто без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 63 ГПК України зустрічну позовну заяву МПП "Дарья" про стягнення 194390 грн. вартості здійснених невідокремлюваних поліпшень орендованого нерухомого майна з посиланням на непов'язаність первісного та зустрічного позовів, які виникли за різними обставинами.

МПП "Дарья" в поданій касаційній скарзі просить ухвалу та постанову скасувати і передати справу на розгляд до господарського суду м. Києва, посилаючись на порушення судами норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що предметом первісного позову є стягнення з орендаря 126420,42 грн. неустойки за неповернення у встановлений строк орендованих приміщень, а предметом зустрічного позову - стягнення з орендодавця 194390 грн. вартості здійснених невідокремлюваних поліпшень тих же орендованих приміщень, що свідчить про взаємопов'язаність даних позовів.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала та постанова –скасуванню з передачею справи до господарського суду м.Севастополя для спільного розгляду первісного та зустрічного позовів з наступних підстав.

Залишаючи без змін ухвалу про повернення без розгляду зустрічної позовної заяви МПП "Дарья" апеляційний господарський суд першої інстанції виходив з того, що первісний та зустрічний позови виникли за різними обставинами, оскільки стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого приміщення, тобто подвійної плати за неправомірне користування майном, що є предметом первісного позову, обґрунтоване умовами договорів оренди від 10.04.2001 №02А-01 і від 14.01.2002 №134 та рішенням господарського суду у іншій справі між тими ж сторонами, в якій встановлені певні факти, а в зустрічному позові йдеться про поліпшення орендованого майна, що може бути встановлено іншими доказами, зокрема, аудиторським висновком, на який посилається заявник зустрічного позову. Таким чином, первісний та зустрічний позови не пов'язані поданими доказами, що свідчить про те, що спільний розгляд цих позовів не сприятиме оперативному вирішенню спору.

Проте, колегія не може погодитися з висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Тобто взаємно пов'язаними мають бути передусім підстави та обставини виникнення первісного та зустрічного позовів, а не всі докази, надані сторонами в їх обґрунтування, чим спростовується висновок апеляційного суду про необхідність пов'язаності первісного та зустрічного позовів поданими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є стягнення з колишнього орендаря (МПП "Дарья") 126420,42 грн. неустойки за неповернення у встановлений строк орендованих приміщень у зв'язку з припиненням укладених між сторонами договорів оренди від 10.04.2001 №02А-01 і від 14.01.2002 №134 (ч.2 ст. 785 ЦК України). Зокрема, предметом цього позову є стягнення 78434,02 грн. неустойки за несвоєчасне повернення приміщення (а.с.4), орендованого відповідачем за договором оренди від 14.01.2002 №134. В свою чергу, предметом зустрічного позову є стягнення з колишнього орендодавця 194390 грн. вартості здійснених МПП "Дарья" невідокремлюваних поліпшень приміщення, орендованого за договором від 14.01.2002 №134, що також обумовлено припиненням вказаного договору оренди.

Тобто спірні правовідносини виникли у зв'язку з припиненням укладених між сторонами договорів оренди від 10.04.2001 №02А-01 і від 14.01.2002 №134.

Адже, нормою п.2 ч.2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою врегульовано правові наслідки припинення або розірвання договору оренди, встановлено, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Право МПП "Дарья" на відшкодування відповідних поліпшень саме у разі припинення договору оренди від 14.01.2002 №134 передбачено також п.п.7.4,10,5 цього договору.

Отже, підстави виникнення первісного та зустрічного позовів є однаковими, оскільки взаємопов'язані обставиною припинення укладеного між сторонами договору оренди від 14.01.2002 №134, а факт такого припинення, як правильно зазначив апеляційний суд, встановлено рішенням господарського суду у іншій справі між тими ж сторонами.

Таким чином, предмет та підстави первісного і зустрічного позовів є взаємопов’язаними, що не спростовано судами попередніх інстанцій.

Зважаючи на вищенаведене, оскаржувана ухвала та постанова підлягають скасуванню як такі, що прийняті внаслідок помилкового застосування судами норм процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу МПП "Дарья" задовольнити.

Ухвалу господарського суду м.Севастополя від 11.03.2009 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.05.2009 у справі №5020-5/531(5020-5/531-060-984) скасувати з передачею справи до господарського суду м.Севастополя для спільного розгляду первісного та зустрічного позовів.