У лютому 2008 р. ПП ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Фонду комунального майна м. Херсона про визнання неправомірною відмови Фонду щодо укладення договору купівлі – продажу орендованих приміщень по вул. Перекопська, 161 у м. Херсоні та зобов'язання Фонд комунального майна м. Херсона укласти договір купівлі –продажу нежилих приміщень першого поверху площею 329,3 кв.м. та підвалу площею 129,5 кв.м. по вул. Перекопська, 161 у м. Херсоні, посилаючись на приписи Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою господарського суду Херсонської області від 03.01.2008 р. по адміністративній справі № 7/15-АП-08 Фонд комунального майна м. Херсона було зобов'язано включити до переліку об'єктів, що підлягають відчуженню шляхом викупу, орендарем ПП ОСОБА_1. спірні нежилі приміщення та провести дії, пов'язані з підготовкою об'єкта до відчуження.

На виконання вказаної постанови суду позивач звернувся з заявою до Фонду комунального майна м. Херсона, який відмовив позивачу, посилаючись на непідписання акта приймання –передачі будинку № 131 по вул Перекопській та можливість включення орендованих приміщень до переліку об'єктів, що підлягають відчуженню шляхом викупу тільки після прийняття відповідного рішення Херсонською міською радою.

За результатами проведеної прокуратурою області перевірки було винесено припис, яким зобов'язано Фонд виконати постанову господарського суду Херсонської області від 03.01.2008 р.

Позивач зазначав, що з оголошення в газеті "Херсонський вісник" йому стало відомо про включення спірних приміщень до переліку об'єктів, що підлягають відчуженню шляхом викупу та призначення конкурсу з відбору суб'єктів оціночної діяльності, які будуть залучені до проведення незалежної оцінки комунального майна, у зв'язку з чим позивач з метою уточнення розрахункового рахунку органу приватизації міської територіальної громади –Фонду комунального майна м. Херсона для сплати за об'єкт та подальший дій спрямованих на підписання договору купівлі –продажу листом від 07.02.2008 р. звернувся до Фонду з проханням визначення відповідної дати складання договору.

Проте, листом від 11.02.2008 р. Фонд повідомив, що оскільки ані постанова суду, ані припис прокурора не містять посилання щодо укладення договору купівлі –продажу, то укладення такого договору є неможливим.

На думку позивача, відмова Фонду суперечить вимогам постанови господарського суду Херсонської області від 03.01.2008 р. та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.03.2008 р. (суддя Скобєлкін С.В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано неправомірною відмову Фонду комунального майна м. Херсона ПП ОСОБА_1. щодо укладення договору купівлі-продажу орендованих приміщень по вул. Перекопська, 161 та зобов'язано Фонд комунального майна м.Херсона укласти з ПП ОСОБА_1. договір купівлі-продажу нежилих приміщень першого поверху площею 329,3 кв.м. та підвалу площею 129,5 кв.м. розташованих у будинку по вул. Перекопська, 161, у порядку та спосіб передбачений діючим законодавством.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

До Вищого господарського суду України, на підставі статті 107 Господарського процесуального кодексу України, звернулась Херсонська міська рада з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 25.03.2008 р. та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що за приписами статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, а доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Частиною 1 пункту 30 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виключною компетенцією міських рад є прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Скаржник зазначив, що єдиною підставою для укладення договору купівлі –продажу нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: вул. Перекопська, 161 у м. Херсоні і яке належить міській раді є лише відповідне рішення Херсонської міської ради, яке радою, відносно спірного майна, не приймалось.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні суду, а також правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ПП ОСОБА_1. до Фонду комунального майна м. Херсона про визнання неправомірною відмови Фонду щодо укладення договору купівлі –продажу орендованих приміщень по вул. Перекопська, 161 у м. Херсоні та зобов'язання Фонд комунального майна м. Херсона укласти договір купівлі –продажу нежилих приміщень першого поверху площею 329,3 кв.м. та підвалу площею 129,5 кв.м. по вул. Перекопська, 161 у м. Херсоні.

Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу мають право подати, в тому числі й особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

За приписами статті 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу (стаття 7 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно,

Пунктом 30 статті 26 вказаного Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо прийняття рішень відчуження комунального майна відповідно до вимог діючого законодавства.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна (пункт 4 статті 29 цього Закону).

Частинами 5, 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону з набранням ним чинності майно, яке передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Здійснюючи судовий розгляд справи суду першої інстанції, насамперед, необхідно встановити, зокрема:

- власника спірного майна - нежилих приміщень першого поверху площею 329,3 кв.м. та підвалу площею 129,5 кв.м. по вул. Перекопська, 161 у м. Херсоні;

- надання згоди власником майна на його відчуження, з урахуванням приписів чинного законодавства;

- надання Фонду комунального майна м. Херсона повноважень на відчуження майна.

За приписами статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори є підставою виникнення між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами –юридичними особами майново-господарських зобов’язань (господарсько-договірних зобов’язань).

При цьому, у відповідності із частиною 3 зазначеної норми, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів, відповідно до пункту 4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

В силу статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 2 статі 181 Господарського кодексу України (436-15) проект договору може бути запропонований будь –якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. У разі заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (пункти 3,4 вказаної норми).

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи та зобов'язуючи Фонд комунального майна м. Херсона укласти з ПП ОСОБА_1. договір купівлі-продажу нежилих приміщень першого поверху площею 329,3 кв.м. та підвалу площею 129,5 кв.м. розташованих у будинку по вул. Перекопська, 161 судом першої інстанції не з'ясовувалось питання щодо виконання позивачем вказаних вимог законодавства, а матеріали справи не містять проекту договору купівлі –продажу нежитлових приміщень, як і будь –яких відомостей щодо направлення такого проекту відповідачу відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Частиною 3 вказаної норми передбачено, що у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Зі змісту судового рішення вбачається, що його зміст не відповідає зазначеним правовим положенням, оскільки в рішенні суду першої інстанції, всупереч частини 3 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, не зазначено на яких умовах сторони зобов’язані укласти договір купівлі –продажу нежилих приміщень першого поверху площею 329,3 кв.м. та підвалу площею 129,5 кв.м. по вул. Перекопська, 161 у м. Херсоні.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України,

Рішення господарського суду Херсонської області від 25.03.2008 р. у справі № 2/84-ПД-08 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.