Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.02.2009 (суддя: Ж.Блохіна) в позові про визнання п.п. 38, 38.1, 38.3 рішення Чернігівської міської ради від 28.08.2007 незаконними, визнання договору оренди земельної ділянки від 18.09.2007 між Чернігівською міською радою та підприємцем ОСОБА_2 недійсним відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оспорювані пункти рішення міської ради на момент прийняття їх міською радою ґрунтувалися на чинних судових рішеннях, не порушували прав та законних інтересів позивача, приймаючи спірні пункти щодо припинення права землекористування міська рада діяла в межах компетенції та відповідно чинному законодавству. Щодо п. 38.3 про передачу земельної ділянки у користування підприємцю ОСОБА_2, то конкурс або аукціон в даному випадку проводитися не повинен, оскільки ні позивач, ні третя особа доказів подачі заяв до міської ради на оренду земельної ділянки не надали. Договір оренди земельної ділянки від 18.09.2007 між Чернігівською міською радою та підприємцем ОСОБА_2, укладений на підставі п. 38.3 оспорюваного рішення міської ради відповідає чинному законодавству.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 (судді: В.Андрієнко, С.Буравльов, О.Вербицька) апеляційні скарги залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без зміни.

Позивач в касаційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав їх незаконності, невідповідності фактичним обставинам та за невірної їх оцінки.

Скаржник зазначає, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 01.04.2008 у справі № 2/31(7/128) встановлено, що внаслідок неправомірного надання ОСОБА_2 земельної ділянки порушено його право та право третьої особи. Міська рада прийняла оспорюване рішення всупереч обставин існування спору щодо земельної ділянки, без врахування інтересів суміжних землекористувачів. Міська рада передала спірну земельну ділянку всупереч вимог ст. 16 Закону України "Про оренду землі" щодо проведення конкурсу. в оскаржуваних рішеннях міська рада посилається на судові рішення, які скаржника не стосуються, а одне з судових рішень на час вирішення даного спору скасовано. Технічна документація щодо передачі земельної ділянки ОСОБА_2 не відповідає вимогам законодавства, оскільки межі земельної ділянки із скаржником та третьою особою не погоджувалися.

Позивач надіслав касаційній інстанції заяву про розгляд справи за наявними матеріалами без його участі.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників другого відповідача, який проти касаційної скарги заперечив, третьої особи, який вимоги скарги підтримав, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Предметом позову є визнання незаконними та скасування п.п. 38, 38.1, 38.3 рішення Чернігівської міської ради від 28.08.2007 "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова, погодження місця розташування об'єктів та надання згоди на розроблення проекті відведення земельних ділянок".

Судом встановлено, що 28.08.2007 р. Чернігівською міською радою прийняте рішення "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в мажах м. Чернігова, погодження місця розташування об'єктів та надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок", пунктом 38 якого, з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.09.2006 р., рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.05.2007 р. та матеріалів інвентаризації, приватному підприємцю ОСОБА_2 припинено право тимчасового, довгострокового користування земельною ділянкою площею 0,4371 га по вул. Інструментальній, 7 за згодою землекористувача. Договір тимчасового користування розірвано у встановленому порядку (п. 38.1.); припинено право короткострокової оренди земельною ділянкою площею 0,0231 га по вул. Інструментальній, 7 за згодою орендаря. Договір оренди земельної ділянки розірвано у встановленому порядку (п. 38.2.); передано земельну ділянку в короткострокову оренду, строком на 5 років, площею 0,4760 га по вул. Інструментальній, 7-а для влаштування стоянки вантажного транспорту, будівництва приміщень для обслуговування автотранспорту. (Землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання 1,2 - промислове використання) (п. 38.3.).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно із ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (2768-14) ; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (2768-14) . Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону (280/97-ВР) питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань, зокрема, міських рад.

Оскільки земельні ділянки, передані відповідачу-2, знаходяться в межах м. Чернігова, то прийняття відповідного рішення про передачу земельних ділянок є компетенцією органу місцевого самоврядування, а саме Чернігівської міської ради.

Відповідно до п. а) ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Таким чином, з огляду на викладене, господарський суд дійшов правомірного висновку, що Чернігівська міська рада, приймаючи пункти 38, 38.1. рішення від 28.08.2007 про припинення права тимчасового, довгострокового користування земельною ділянкою площею 0,4371 га по вул. Інструментальній, 7, за згодою землекористувача (відповідача-2), діяла в межах своєї компетенції та відповідно до чинного законодавства.

Як встановлено вище, п. 38.3. рішення від 28.08.2007 р. відповідачу-2 передано земельну ділянку в короткострокову оренду, строком на 5 років, площею 0,4760 га по вул. Інструментальній, 7-а для влаштування стоянки вантажного транспорту, будівництва приміщень для обслуговування автотранспорту. (Землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання 1,2 - промислове використання).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

18.09.2007 р. між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач-1 надав, а відповідач-2 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку в м. Чернігові для влаштування стоянки вантажного автотранспорту, будівництва приміщень для обслуговування автотранспорту по вул. Інструментальній, 7а, загальною площею 0,4760 га.

Згідно із абзацом 1 ст. 10 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі", в редакції чинній на момент прийняття рішення від 28.08.2007 р., особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) . У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону (161-14) . Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом. У разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок. Порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством.

Позивач та третя особа не надали суду доказів подачі ними у встановленому законодавством порядку до Чернігівської міської ради заяв на оренду земельної ділянки площею 0,4760 га по вул. Інструментальній, 7-а, прохання позивача стосувалось іншої земельної ділянки по вул. Інструментальній, 5, а тому господарський суд правомірно дійшов висновку, що Чернігівська міська рада не повинна була проводити аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, передбачений вказаною статтею.

З метою передачі земельної ділянки в оренду відповідачу-2 за рішенням від 28.08.2007 р. було проведено землеустрій відповідно до ст. 20 Закону України "Про землеустрій".

На замовлення відповідача-2 ДП "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було підготовлено технічну документацію із землеустрою по складанню договору оренди земельної ділянки для влаштування стоянки вантажного автотранспорту, будівництва приміщень для обслуговування автотранспорту по вул. Інструментальній, 7а.

Відповідно до висновку №23-10з/2027 від 17.07.2007 р. Чернігівське міське управління земельних ресурсів погодило передачу в оренду спірної земельної ділянки для влаштування стоянки автомобільного транспорту на землях промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Враховуючи, що цільове призначення земельної ділянки, яка була передана в оренду спірним рішенням, не змінювалось, проект землеустрою щодо її відведення не повинен був розроблятись.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі (п. 2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 (v5_35800-00) ).

Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи не доведено, в чому саме полягає порушення у зв'язку з прийняттям пунктів 38, 38.1., 38.3. рішення Чернігівської міської ради від 28.08.2007 р. та укладенням договору оренди земельної ділянки від 18.09.2007 р. прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Виходячи з наведеного, господарський суд правомірно встановив, що пункти 38, 38.1., 38.3. рішення Чернігівської міської ради від 28.08.2007 р. та договір оренди земельної ділянки від 18.09.2007 р. не порушують права і законні інтереси позивача та третьої особи і відповідають вимогам чинного на час його прийняття земельного законодавства.

Згідно приписів частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин відхилених господарським судом при розгляді спору.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.