24.10.2008р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулися до господарського суду Одеської області з позовом про виселення фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 18 кв.м., яке розташоване по вул.Софіївська,7-а у м.Одеса та передати його Представництву, мотивуючи закінчення строку дії договору оренди спірного приміщення.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні його вимог.

08.04.2009р. рішенням господарського суду Одеської області (суддя Аленін О.Ю.), залишеним без змін 14.05.2009р. постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді: Поліщук Л.В. –головуючий, Бандура Л.І., Туренко В.Б.) позов задоволено, виселено фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення та зобов'язано останнього передати спірне приміщення позивачу.

У касаційній скарзі фізична особа –підприємець ОСОБА_1 посилався на неповне встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та ухвалення незаконних судових рішень, тому просив їх скасувати, а справу направити для нового розгляду. Зокрема, заявник зазначав, що судами не враховано те, що договір оренди було поновлено на новий строк, оскільки після дати закінчення терміну дії договору оренди позивач не направляв відповідачу будь-яких повідомлень про припинення цього договору, а також не враховано переважене право орендаря на придбання орендованого приміщення, яке передано на приватизацію через аукціон.

Заслухавши представника відповідача та проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні положення містить і ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна".

Як убачається із матеріалів справи та установлено попередніми судовими інстанціями, 26.09.2005р. між сторонами у справі укладено договір оренди нежитлового приміщення №737/ц/1, за умовами якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 18 кв.м., яке розташоване по вул.Софіївська,7-а у м.Одеса, зі строком дії договору з 26.09.2005р. по 12.09.2006р., який в подальшому було пролонговано до 13.08.2008р. Також, сторони погодили, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язується у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані (4.7 договору), що також передбачено і положеннями ст.27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна".

Судами встановлено, що 01.08.2008р. орендодавець повідомив орендаря про закінчення 13.08.2008р. дії договору оренди та відсутність наміру продовжувати його на новий термін, тому просив передати нежитлове приміщення до 28.08.2008р., чого підприємцем зроблено не було. Проти отримання такого повідомлення відповідач не заперечував, доказів правомірного користуванням спірним приміщенням після закінчення дії договору оренди не надав, тому суди обґрунтовано задоволили позовні вимоги.

Доводи заявника про те, що судами не враховано його переважене право на придбання спірного приміщення, не заслуговують на увагу, оскільки предметом розгляду у цій справі були вимоги про виселення відповідача з нежитлового приміщення у зв'язку з припиненням договору оренду, а питання можливості реалізації відповідачем свого переважного права може бути предметом іншого позовного провадження.

Беручи до уваги, що при ухваленні рішень попередні судові інстанції, здійснили всебічний, повний та об’єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надали належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2009р. та рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2009р. у справі №29-5/112-08-4417 - без змін.