В червні 2008 року Підприємство звернулось до господарського суду з позовом до Товариства про стягнення 4 596,22 грн. боргу по оплаті спожитої теплової енергії на централізоване опалення належних відповідачу житлових приміщень №211 та № 247 в багатоповерховому житловому будинку № 13 по вул. Енергетиків в м. Чигирин за опалювальний період 2006-2007 років.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.09.2008 р. (суддя Грачов В.М.) позов задоволено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.12.2008 р. (судді: Тарасенко К.В., Ільєнок Т.В., Шкурдова Л.М.) рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, житлові приміщення №211 та № 247 в багатоповерховому житловому будинку № 13 по вул. Енергетиків в м. Чигирин належать Товариству.

Між Підприємством та Товариством письмового договору про надання послуг з централізованого опалення вказаних житлових приміщень не укладено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції посилався на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.07.2005 р. у справі № 10/1973 та на рішення господарського суду Черкаської області від 10.10.2006 р. у справі № 10/4292, якими спори між тими ж сторонами про стягнення плати за спожиту теплову енергію на опалення даних приміщень за опалювальні періоди попередніх років вирішено на користь позивача, та на підставі ч. 2 ст. 35 ГПК України задовольнив позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Посилаючись на преюдиціальне значення факту надання позивачем послуг з опалення відповідачу судом першої інстанції не враховано, що у справі № 10/1973 було задоволено стягнення боргу з позивача на користь відповідача за опалювальний період з листопада 2001 року по квітень 2005 року, а у справі № 10/4292 –з березня 2005 року по лютий 2006 року. У даній справі позивач просить стягнути борг за опалювальний період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року. Питання надання позивачем послуг з опалення відповідачу в період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року не було предметом розгляду та доказування у даних справах, а тому застосування судом ч. 2 ст. 35 ГПК України є помилковим.

Приймаючи оскаржувану постанову про відмову в позові, суд апеляційної інстанції посилався на те, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору про надання послуг з централізованого опалення житлових приміщень, що належать відповідачу.

Проте, судом апеляційної інстанції не встановлено, чи здійснювалось фактично, в період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року, централізоване опалення даних житлових приміщень.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111-7 ГПК України), рішення та поснанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.