Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 21.07.2009р. №02.02-10/316 у зв’язку з відпусткою судді Демидової А.М. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Кота О.В., суддів Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у даній справі.

У лютому 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенсі Тойз" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за постановлений на підставі договору товар на суму 120098,35грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.02.2009р. (суддя Джарти В.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №29/44, справу призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 05.03.2009р. о 10год.40хв., із зобов’язанням сторін надати відповідні документи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.04.2009р. у справі №29/44 (суддя Джарти В.В.) відкладено розгляд справи на 22.04.2009р. о 10:30год. з зобов’язанням сторін надати витребувані судом документи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.04.2009р. у справі №29/44 (суддя Джарти В.В.) виправлено допущену описку, замінено в ухвалі господарського суду Донецької області від 09.04.2009р. найменування учасника позивача з "представник – Беззубенко О.П., директор, за паспортом КК 220592, виданим Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області" на "представник - Шекін О.І., довір. № 3/20 від 20.03.2009 р.", та після слів: "Ухвалив:" читати "У задоволенні клопотання ТОВ "ТС "Обжора" від 09.04.09 про зупинення провадження по справі № 29/44 - відмовити.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача від 09.04.2009р. про зупинення провадження у справі №29/44, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу господарського суду Донецької області в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача від 09.04.2009р. про зупинення провадження у даній справі та винести постанову, якою зупинити провадження у даній справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2009р. у справі №29/44 (колегія суддів у складі головуючого судді Москальової І.В., суддів Алєєвої І.В., М'ясищева А.М.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" на ухвалу господарського суду Донецької області від 09.04.2009р. у справі №29/44 в частині відмови у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" від 09.04.2009р. про зупинення провадження у справі, апеляційну скаргу повернуто скаржнику, справу –господарському суду Донецької області.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2009р. у даній справі, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

В судове засідання 23.07.2009р. представники відповідача не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників відповідача.

Відзив на касаційну скаргу на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 8 ч.3 ст. 129 Конституції України передбачено в якості однієї з основних засад судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про судоустрій України" учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Наведені конституційне положення та положення норми Закону ставлять у залежність реалізацію конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження від положень процесуального закону, яким є Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) . Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) містить виключний перелік імперативних норм про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

Оскільки положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не передбачають права сторін на оскарження ухвали в частині відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України), висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав на оскарження ухвали місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі й обґрунтовано відмовив відповідачу в прийнятті апеляційної скарги на зазначену ухвалу.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв’язку з чим оскаржувана ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2009р. у справі №29/44 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України