Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 21.07.2009р. №02.02-10/316 у зв’язку з відпусткою судді Демидової А.М. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Кота О.В., суддів Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у даній справі.

У листопаді 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський будівельний комбінат" про стягнення з відповідача на користь позивача боргу з урахуванням встановленого розміру інфляції у сумі 404765,18грн., 3% річних у сумі 8452,2грн., збитків у сумі 36858,48грн.

Під час розгляду справи позивачем подано уточнення позовних вимог з проханням стягнути з відповідача на користь позивача боргу з урахуванням встановленого розміру інфляції у сумі 425346,83грн., 3% річних у сумі 9606,78грн., збитків у сумі 48033,9грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2009р. у справі №20/229-08-4833 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський будівельний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 425346,83грн., 3% річних у сумі 9606,78грн., збитки у розмірі 48033,9грн., державне мито у сумі 4829,88грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 118грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2009р. у справі №20/229-08-4833 (колегія суддів у складі головуючого судді Шевченка В.В., суддів Бєляновського В.В., Мирошниченка М.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський будівельний комбінат" задоволено частково. Рішення господарського суду Одеської області від 23.01.2009р. у справі №20/229-08-4833 –змінено та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: 1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" –задоволено частково. 2.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський будівельний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія": 368584,8грн. –боргу, 23759грн. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 4774,47грн. –3% річних, 3971,13грн. –понесених судових витрат на сплату держмита та 97,02грн. –понесених судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частини заявленого позову –відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський будівельний комбінат" –436,18грн. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2009р. у справі №20/229-08-4833 та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 23.01.2009р. у справі №20/229-08-4833.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 111-2 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати рішення у даній справі і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судове засідання представники відповідача не з’явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників відповідача.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, за усною домовленістю між позивачем та відповідачем, позивач на замовлення відповідача у лютому 2008р. виконав роботи з капітального ремонту асфальтобетонного покриття по вул. Виїзна у м. Одесі вартістю 368584,8грн., прийняті відповідачем без будь-яких зауважень щодо їх якості та кількості за актом приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2008р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2008р. за формами КБ-3 та КБ-2в.

Поряд з цим суд апеляційної інстанції підставно погодився з висновком суду першої інстанції про неприйняття до уваги доводів відповідача щодо неналежної якості здійснених будівельних робіт, зазначивши, що відповідач прийняв виконані позивачем будівельні роботи загальною вартістю 368584,8грн. без будь-яких зауважень щодо їх якості та кількості за вищевказаними актом та довідкою виконаних підрядних робіт за лютий 2008р., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Разом з тим, попередніми судовими інстанціями з’ясовано, що у зв'язку з несплатою відповідачем вартості прийнятих ним робіт у сумі 368584,8грн., позивач звернувся до відповідача з претензією №75 від 31.07.2008р. щодо оплати вартості виконаних робіт та понесених збитків, яка була залишена відповідачем без розгляду та задоволення, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, пославшись на положення ч.ч.1, 3 ст. 853 ЦК України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно встановили, що з моменту прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт, а саме з 08.02.2008р. до моменту звернення останнього з позовом до суду, відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про недоліки виконаних робіт і тільки в процесі розгляду справи судом, послався на неякісне виконання робіт.

Разом з цим, місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про безпідставність посилань позивача на договір №78 від 06.03.2008р., що регулює взаємовідносини сторін, оскільки він був укладений вже після виконання сторонами своїх усних домовленостей.

Врахував вищенаведене, положення ст. 625 Цивільного кодексу України, застосував приписи ст. 854 Цивільного кодексу України (спеціальної норми, що регулює порядок оплати роботи саме за договором підряду), місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог зі стягненням з відповідача на користь позивача боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 01.03.2008р. по 12.01.2009р. на суму 425346,83грн., 3% річних за період з 01.03.2008р. по 12.01.2009р. на суму 9606,78грн.

При цьому, пославшись на положення ст. 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, з’ясував з довідки Дирекції АБ "Діамант банк" від 14.11.2008р. за №128/50-5/4.23-01 наявність у позивача можливості розмістити у цьому банку строковий депозит та одержати прибуток у розмірі 15% річних за користування грошима товариства у сумі 48033,9грн. станом на березень місяць 2008р. за наявності оплати за виконані роботи у сумі 368584,8грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків на суму 48033,9грн.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційне провадження, врахував вірно встановлені судом першої інстанції обставини щодо виконання позивачем на замовлення відповідача за їх усною домовленістю робіт з капітального ремонту асфальтобетонного покриття по вул. Виїзна у м. Одесі вартістю 368584,8грн., прийняті відповідачем за актами прийому виконаних робіт формами КБ-3 та КБ-2в, невизначення усною домовленістю сторін строку оплати відповідачем виконаних позивачем робіт, отримання відповідачем 31.07.2008р. за вхід.№13 вимоги позивача №75 від 31.07.2008р. щодо оплати виконаних робіт в сумі 368584,8грн., керуючись ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, дійшов вірного висновку, що відповідач повинен оплатити вартість виконаних позивачем робіт в строк не пізніше 07.08.2008р. та здійснив стягнення з відповідача на користь позивача боргу на суму 368584,8грн.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи прийняте у справі рішення щодо розміру інфляційних втрат та 3% річних, врахував положення ч.2 ст. 625 ЦК України, прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача за період з 07.08.2008р. по 12.01.2009р. збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) у сумі 23759грн. та 3 % річних у сумі 4774,47грн.

Крім того відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у сумі 48033,9грн., апеляційний господарський суд, підставно пославшись на вимоги ст. 33 ГПК України, дійшов вірного висновку про недоведення позивачем, що йому діями відповідача були заподіяні збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), із зазначенням про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів наявності у відповідача обов’язку сплатити 01.03.2008р. позивачу 368584,8грн. боргу, оскільки, такий обов’язок виник у відповідача з 07.08.2008р.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно вказано про відсутність в матеріалах справи й доказів того, що позивач після 07.08.2008р. намагався та мав реальну можливість розмістити ці грошові кошти в будь-якому банку під будь-які відсотки, правильно не прийнявши до уваги непідтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи.

Врахував вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 368584,8грн. боргу по оплаті виконаних робіт, 23759грн. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) та 4774,47грн. –3% річних за період з 07.08.2008р. по 12.01.2009р.

У відповідності до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та/або матеріального права позивачем суду касаційної інстанції не наведено.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2009р. у справі №20/229-08-4833 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженого судового акту.