Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2009 року (суддя Ковтун С.А.) по справі № 15/941 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 170940,93 грн. боргу, 1709,41 грн. державного мита, 113,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 9024,00 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи; в іншій частині позову відмовлено.

Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2009 року у справі № 15/941 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Андрієнко В.В., судді –Вербицька О.В., Буравльов С.І.) від 21.04.2009 року апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України, оскільки відсутні докази сплати державного мита.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року по справі № 15/941, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме: п.40 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 року "Про державне мито", ст. 1 ГПК України, ст.ст. 124, 129 Конституції України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.40 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 року "Про державне мито" від сплати державного мита звільняється Державний комітет України з державного матеріального резерву, установи та організації системи державного резерву - за позовами щодо виконання зобов’язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) .

У зв’язку з тим, що комітет України з державного матеріального резерву, установи та організації системи державного резерву можуть виступати в господарському процесі як позивачі або відповідачі у спорах різних категорій, ці особи звільняються від сплати мита в усіх справах, пов’язаних із здійсненням зобов’язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) . У решті випадків установи та організації системи державного резерву повинні сплачувати мито на загальних підставах.

Касаційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду України подано Державним комітетом України з державного матеріального резерву, який є відповідачем по справі, пов’язаній із здійсненням Комітетом зобов’язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) .

Так, предметом позовних вимог є відшкодування відповідачем витрат по зберіганню матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на п.5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", відповідно до якого відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізмом відшкодування витрат, запровадженим Порядком відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 року №532 (532-2002-п) ,здійснення відшкодування витрат, пов’язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, покладено на Держкомрезерв на підставі договору, укладеного ним з відповідальним зберігачем.

За таких обставин висновок Київського апеляційного господарського суду України про невідповідність поданої касаційної скарги вимогам розділу XII ГПК України (1798-12) суперечить положенням процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року у справі № 15/941 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року у справі № 15/941 –скасувати, апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву разом із справою № 15/941 направити до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.