Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

ТОВ "Віта С" ЛТД звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк" про стягнення 160040 грн. 95 коп.

29.12.2008 до господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, за якою позивач просить зобов’язати відповідача зарахувати на рахунок ПП "СЕБ-Фармація" кошти в сумі 71749,65 грн. та стягнути 6069,53 грн. пені і 121390,26 грн. збитків, спричинених неналежним виконанням банком договору про розрахунково-касове обслуговування від 02.01.2002 № 86, зокрема, платіжних доручень від 03, 06, 08, 10 жовтня 2008 року на загальну суму 122962,18 грн.

Рішенням від 06.02.2009 у справі № 32/465 господарський суд міста Києва (суддя Хрипун О.О.) позов задоволено частково, зобов’язано банк перерахувати з поточного рахунку ТОВ "Віта С" ЛТД на рахунок ПП "СЕБ-Фармація" 42957,52 грн., оскільки вимоги позивача частково виконано банком, в іншій частині позову відмовлено з посиланням на дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введений постановою Правління Національного банку України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 09.04.2009 у справі № 32/465 ( головуючий суддя Острович С.Е., судді Гарник Л.Л., Скрипка І.М.) рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2009 скасовано в частині позову про перерахування на рахунок ПП "СЕБ-Фармація" 28792 грн. та про стягнення штрафних санкцій та збитків і позов задоволено повністю.

У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк"вважає постанову Київського апеляційного господарського суду України неправомірною, посилається на ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", вказує, що перерахування грошових коштів, які не були виконані в період з 03.10.08 по 06.10.2008, підпали під дію введеного мораторію. Після відміни мораторію грошові зобов`язання за спірними платіжними дорученнями виконано банком.

Вищим господарським судом України ухвалою від 15.06.2009 у справі №32/465 порушено касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм процесуального та матеріального права місцевим та апеляційним господарськими судами, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 12.07.1999 між Українським акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (Промінвестбанк України) та ТОВ "Віта С" укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування.

3, 6, 8 та 10 жовтня позивачем було доручено відповідачу перерахувати з поточного рахунку 26001301160207/980 на поточний рахунок ПП "СЕБ-Фармація", відкритий у ВАТ "Укрексімбанк", грошові кошти на виконання договору купівлі-продажу від 14.01.2008 у сумі 122962,18 грн.

26 листопада 2008 року відповідачем на рахунок ПП "СЕБ-Фармація" перераховано 48 376,53 грн.

28 листопада 2008 року на рахунок ПП "СЕБ-Фармація" зараховано суму 2836,13 грн. за платіжним дорученням № 61 від 28.11.2008 в рахунок часткового погашення платіжного доручення № 28 від 08.10.2008, загальна сума якого складає 12885,48 грн.

Суди встановили, що з 07.10.2008 до 06.04.2009 постановою Правління Національного банку України від 07.10.2008 № 308 "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)" був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців.

В мотивувальній частині рішення господарський суд міста Києва вказує, що за довідкою, наданою філією "Відділення Промінвестбанку в м. Бердянськ Запорізької області", станом на 15.01.2009 залишок коштів, заблокованих на поточному рахунку ТОВ фірма "Віта С" ЛТД № 26001301160207, що підпали під дію мораторію, введеного постановою Національного банку України № 308 від 07.10.2008, складає 72259,79 грн., в тому числі 66898,76 грн. - загальна сума невиконаних банком платіжних доручень.

Постанова Правління Національного банку України від 07.10.2008 № 308 "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)" прийнята згідно ст.ст. 73, 75, 76, 85 Закону 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) . Необхідність призначення тимчасової адміністрації пояснюється необхідністю створення сприятливих умов для відновлення фінансового становища банку. З цією ж метою запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів терміном на 6 місяців.

За визначенням, наведеним у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Суд першої інстанції вказав, що позивач помилково вважає, що він не є кредитором відповідача та на нього не поширюється дія мораторію.

Як передбачено ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку визнається юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Пунктом 22.9 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється Національним банком України. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 06.10.2008 вимога про перерахунок коштів на рахунок контрагента не була виконана, а з 07.10.2008 на такі вимоги поширюється запроваджений постановою Правління Національного банку України мораторій.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не надав суду доказів існування правових підстав для невиконання вимог позивача за платіжними дорученнями, які були пред’явлені банку після введення мораторію: за платіжним дорученням № 27 від 08.10.2008 на суму 14716,22 грн.; за платіжним дорученням № 28 від 08.10.2008 на суму 12885,48 грн.; за платіжним дорученням № 36 від 10.10.2008 на суму 18191,95 грн.

Враховуючи, що вимоги позивача за платіжним дорученням № 36 від 10.10.2008 на суму 18191,95 грн. були частково виконані банком, місцевий господарський суд визначив, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем, на яку не поширюється дія мораторію, складає 42957,52 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження правомірності вимог в частині стягнення штрафних санкцій та збитків до закінчення дії мораторію, а також в частині зобов’язання виконання платіжних доручень, які були заявлені до введення мораторію.

Господарський суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції у даній справі, вважає, що відповідач умисно не виконав вимоги позивача за спірними платіжними дорученнями, також посилається на ст.ст. 526, 611, 623 ЦК України і встановлює, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги встановлено, що прийнята господарським судом апеляційної інстанції постанова не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому вказана постанова не відповідає положенням ст. 43 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду.

Згідно статті 614 ЦК України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стаття 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)" від 07 жовтня 2008 року №308 у зв'язку з погіршенням фінансового стану в Промінвестбанку призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07 жовтня 2008 року.

Метою введення мораторію є створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також враховуючи, що всі грошові зобов`язання перед позивачем банком виконано, вважає доводи касаційної скарги Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) такими, що знайшли своє підтвердження, тому скасовує постанову апеляційної інстанції, а рішення першої інстанції залишає без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2009 у справі № 32/465 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2009 у справі № 32/465 залишити без змін.