Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ващенко Т.М.) від 22.01.2009 року по справі № 30/29 позов задоволено повністю; визнано самочинно побудованим майно, що розташоване на земельній ділянці на перетині проспектів Броварського та Визволителів у Дніпровському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:66:264:0039); зобов’язано відповідача знести самовільно побудоване майно, що розташоване на земельній ділянці на перетині проспектів Броварського та Визволителів у Дніпровському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:66:264:0039) та привести земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:66:264:0039) в стан придатний для її цільового використання; стягнуто з відповідача на користь позивача 170,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі Об’єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок "Дніпровський" (надалі - кооператив) просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2009 року у справі №30/29 та передати справу на новий розгляд, посилаючись на те, що місцевий господарський суд прийняв рішення, що стосується прав і обов’язків кооперативу.

Відзиву на касаційну скаргу сторони не надіслали.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників скаржника, представників відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Київська міська рада звернулась до суду з позовом до ТОВ "Компанія "Метрополіс" про визнання майна, що розташоване на земельній ділянці на перетині проспектів Броварський та Визволителів у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8 000 000 000 : 66 : 264 : 0039) самочинно побудованим; зобов’язати ТОВ "Компанія "Метрополіс" знести самовільно побудоване майно, що розташоване на земельній ділянці на перетині проспектів Броварського та Визволителів у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8 000 000 000 : 66 : 264 : 0039) та привести земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000 : 66 : 264 : 0039) в стан придатний для її цільового використання.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, будучи зобов’язаним використовувати земельну ділянку виключно у відповідності до вимог договору оренди земельної ділянки, що був укладений сторонами, порушує взяті на себе зобов’язання в частині обов’язку використовувати земельну ділянку виключно за її цільовим призначенням – для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-офісного центру, оскільки на земельній ділянці, яка є об’єктом договору оренди землі, розташована автомобільна стоянка, об’єкти якої будувались без згоди власника земельної ділянки, без належних дозволів та, відповідно, без затвердженого проекту. З посиланням на порушення своїх прав як власника землі, позивач, у відповідності до ч.4 ст. 376 ЦК України, звернувся з вимогою про знесення самочинного будівництва особою, у якої земельна ділянка знаходиться у легітимному користуванні з визначеним цільовим використанням, та про приведення земельної ділянки в придатний для цільового використання стан.

В касаційній скарзі кооператив зазначає, що ухвалене по справі рішення стосується його прав і обов’язків, оскільки: станом на 15.02.2007 року кооператив числився у реєстрі земельних ділянок бази даних Державного земельного кадастру користувачем із кодом 66:264:008 за адресою просп. Визволителів, 1, відкрито користувався нею та сплачував земельний податок до 2009 року; на території автостоянки знаходився побудований згідно з розпорядженням Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 03.12.1990 року №253 контрольно-пропускний пункт та інше майно загальною балансовою вартістю 35816 грн. Незважаючи на викладене, під час прийняття рішення питання про те, хто фактично займає земельну ділянку, а також кому належить право власності на майно, яке на даній земельній ділянці знаходиться, жодним чином не досліджувалось. Вважає, що суд вчинив грубе порушення, оскільки рішення стосується саме його майна, при тому, що відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що він не будував спірного майна, майно існувало ще до передачі йому в оренду земельної ділянки.

Касаційна скарга кооперативу не може бути задоволена в розумінні статті 107 ГПК України, а ухвалене судове рішення не може бути переглянуте судом касаційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов’язків.

При цьому, рішення, оскаржуване такою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов’язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення слід вважати таким, що прийнято про права та обов’язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо:

в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов’язки цих осіб.

у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов’язки цих осіб.

В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов’язків.

Будь-який інший правовий зв’язок між скаржником і сторонами спору не повинен братися до уваги.

Колегія суддів відзначає, що наданими до скарги матеріалами скаржником не підтверджено наявності у нього права власності на нерухоме майно про визнання якого самочинним будівництвом та про знесення якого позивач звернувся з позовом до особи, у користуванні якої знаходиться земельна ділянка, на якій здійснене самочинне будівництво нерухомих об’єктів автостоянки. Не надано до матеріалів скарги і будь-яких доказів, які б свідчили про те, що саме скаржник здійснював самочинне будівництво об’єктів, власником яких він себе вважає. Дозвіл на будівництво тимчасового КПП, оздоблення його фасадів та реконструкцію покрівель сторожових приміщень, витяг з балансу кооперативу не є правовстановлюючими документами про право власності на об’єкти нерухомості, а також не свідчать про фактичне здійснення самочинного будівництва саме скаржником, оскільки ним не надано доказів у вигляді відповідних підрядних договорів або належних доказів здійснення відповідних господарських витрат, у разі здійснення будівництва самостійно господарським способом.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення від 22.01.2009 року Господарський суд міста Києва не розглядав спір про право власності на самочинно збудоване нерухоме майно між власником земельної ділянки та особою, яка здійснила самочинне будівництво, в порядку ч.3 ст. 376 ЦК України. Також, судом в даному провадженні не розглядався спір про право, або про його захист, стосовно рухомого майна.

Посилання в касаційній скарзі на підтвердження даними земельного кадастру станом на 15.02.2007 року фактичного користування скаржником земельною ділянкою, та існування у суді спору з приводу надання 29.03.2007 року позивачем земельної ділянки, яка, до речі, має інший кадастровий номер, у користування відповідачу, не свідчать про прийняття судом рішення про права і обов’язки кооперативу, оскільки в даному спорі не розглядалось питання земельних правовідносин, учасником яких є скаржник, а захищалось право власника земельної ділянки, яким є Київська міська рада, на розпорядження земельною ділянкою у відповідності до наданої законом компетенції. Так, предметом розгляду було право вимоги органу місцевого самоврядування до особи, якій надано земельну ділянку в оренду на умовах використання виключно за цільовим призначенням, шляхом знесення самочинного будівництва, яке не відповідає меті використання за договором, та про зобов’язання привести земельну ділянку у придатний для цільового використання стан.

Доводи представника скаржника в засіданні суду касаційної інстанції стосовно того, що відповідачем у спорі про знесення самочинного будівництва мав бути саме кооператив, колегія суддів вважає помилковими, оскільки ч.4 ст. 376 ЦК України дає право власнику земельної ділянки захищати право розпорядження земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва альтернативно обираючи спосіб захисту, про що свідчить зазначення про знесення майна або особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок . При цьому, можливість альтернативного вибору способу захисту права не пов’язана з імперативом заборони права звернення про знесенням майна за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, тільки після відмови останньої здійснити відповідне знесення. Крім того, процесуальні положення статей 21 та 24 ГПК України свідчать, що право вибору відповідача належить саме позивачу, а суд має право здійснити заміну відповідача виключно за його згодою.

Беручи до уваги наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва, оскільки скаржником не доведено, що воно стосується його прав і обов’язків.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.6 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Об’єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок "Дніпровський" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2009 року у справі № 30/29 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2009 року у справі № 30/29 –в силі.