в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Задорожна О.І. (дов. №13 від 14.05.2008); Стельмащук А.В. (дов. №16 від 14.05.2008); - відповідача 1 не з'явився; - відповідача 2 не з'явився; - відповідача 3 Григор'єва Л.М. (дов. №11-01/1320 від 02.03.2009); - відповідача 4 Оніщенко А.Ю. (дов. №12/01-02 від 12.01.2009);

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.06.2009 сформований наступний склад колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, Барицька Т.Л., Мирошниченко С.В. –судді.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.06.2009 відкладений розгляді справи №31/272 на 22.07.2009 на підставі ст. 77 ГПК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2008 у справі №31/272 (суддя Качан Н.І.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (надалі позивач) до Департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України (надалі відповідач 1), Приватного підприємства "Український правовий консалтинг" (надалі відповідач 2), Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (надалі відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" (надалі відповідач 4).

За рішенням визнано незаконною бездіяльність відповідача 1 щодо невжиття заходів стосовно перевірки за скаргою позивача від 15.12.2008 законності організації відповідачем 3 і проведення відповідачем 2 прилюдних торгів, на яких було продане майно позивача; визнано недійсними прилюдні торги, організовані відповідачем 3 і проведені відповідачем 2, про що складено протоколи проведення прилюдних торгів №1-7170009, №107170013, №1-7170014, №1-7170015, №107170016 від 21.08.2008 та відповідні акти про проведення торгів з реалізації арештованого рухомого майна від 22.02.2008, складені на підставі зазначених вище протоколів; судові витрати покладені на відповідачів в рівних частинах.

Постановою Київського апеляційного господарського від 25.09.2008 (головуючий суддя Моторний О.А., судді: Кошіль В.В., Шапран В.В.) у справі №31/272 рішення місцевого господарського суду скасовано; припинено провадження в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача 1; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2009 скасовано вказану постанову суду апеляційної інстанції, справу №31/272 передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 (судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П., Лосєв А.М.) рішення суду першої інстанції частково скасовано; припинено провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача 1; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

До Вищого господарського суду України із касаційними скаргами на прийняті у даній справі судові рішення звернулися відповідач 4 та Головне управління юстиції у Полтавській області.

Підстави касаційної скарги відповідача 4 обґрунтовуються порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: судом не було залучено до участі у справі ДП НАК "Полтавнафтогазгеологія", оскільки предметом розгляду вказаної справи є визнання недійсними прилюдних торгів, на яких було відчужено належне вказаному дочірньому підприємству майно. Стосовно порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржник –відповідач 4, посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було зупинено провадження у даній справі до розгляду пов'язаної з нею справи №3/308, незважаючи на те, що відповідач 4 заявляв у судовому засіданні відповідне клопотання. Крім того, скаржник –відповідач 4, посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 4, 43 ГПК України, ст. 1, 5, 6, 50, 55 Закону України "Про виконавче провадження".

Підстави касаційної скарги Головного управління юстиції у Полтавській області є ідентичними підставам касаційної скарги відповідача 4.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача 4, в якому просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою змінено рішення суду першої інстанції у даній справі, залишити без змін, вимоги касаційної скарги –без задоволення.

Усі учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце проведення судового засідання згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.12.2007 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №453/07 позивач придбав у НАК "Надра України" технологічне обладнання; в той же день позивач та НАК "Надра України" підписали акт приймання-передачі проданого за договором технологічного обладнання, що відповідно до п. 4.1. договору свідчить про набуття позивачем права власності на вказане технологічне обладнання.

21.02.2008 відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого майна ДП НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія", проведення яких організовано відповідачем 2 за ініціативою відповідача 3, на яких відповідач 4 (скаржник) придбав майно, частина якого належала позивачу на підставі договору купівлі-продажу №453/07, укладеного з НАК "Надра України", зокрема, технологічне обладнання зазначене у позиціях 43-76 та 78-93 пункту 1.1. вказаного договору.

Відповідно до актів про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого рухомого майна від 22.02.2008, складених начальником підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Полтавській області (відповідача 3) на підставі протоколів від 21.02.2008 №№№1-7170009, №107170013, №1-7170014, №1-7170015, №1-7170016, технологічне обладнання було продане з прилюдних торгів в порядку звернення стягнення на майно ДП НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія".

Позивач 15.05.2008 подав до відповідача 1 скаргу на дії відповідача 3 щодо неналежної організації проведення вказаних прилюдних торгів; проте заходів щодо перевірки виконавчого провадження відповідачем 1 вжито не було, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, вимога позивач про визнання незаконною бездіяльності відповідача 1 є законною та обґрунтованою.

Розглядаючи вимогу позивача про визнання недійсними прилюдних торгів, організованих відповідачем 3 і проведених відповідачем 2, про що складено протоколи: №1-7170009, №107170013, №1-7170014, №1-7170015, №1-7170016 від 21.08.2008, суд першої інстанції зазначив, що право власності позивача на спірне технологічне обладнання підтверджується наявними в матеріалах справи договором купівлі-продажу та актом приймання-передачі. Відповідач 3, реалізовуючи арештоване майно (серед якого було і майно, що належить позивачу) шляхом виставлення його на аукціон, був зобов'язаний, на підставі пунктів 1.2. та 1.3. Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №42/5 від 15.07.1999 (z0480-99) , перевірити наявність права власності (правовстановлюючих документів) у боржника на спірне майно, чого зроблено ним не було, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про те, що дії відповідача 3 щодо організації проведення прилюдних торгів є незаконними. До того, суд на підставі встановлених ним обставин прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача і в частині визнання недійсними прилюдних торгів від 21.02.2008 про що складені спірні протоколи та акти про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 22.02.2008.

Апеляційний господарський суд, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та припиняючи провадження в частині вимоги позивача визнати незаконною бездіяльність відповідача 1, виходив із того, що порядок оскарження дій чи бездіяльності органів ВДВС щодо виконання судових рішень та підвідомчість відповідних справ господарським судам визначені у ст. 121-2 ГПК України. Проте, оскільки відповідач 1 не здійснював дій щодо виконання судових рішень, на підставі яких було реалізоване майно позивача, спір щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача 1, який є суб'єктом владних повноважень, підвідомчий адміністративному суду, в силу положень ст.ст. 2, 17 КАС України. Виходячи із чого, провадження у даній частині вимог підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та залишаючи його без змін в частині визнання недійсними прилюдних торгів від 21.02.2008, про що складені відповідні протоколи та акти, суд апеляційної інстанції додатково встановив наступні обставини:

- в матеріалах справи містяться лист ДП НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" №15-19/344 від 14.12.2006, акти опису й арешту майна серії АА №317627 та серії АА №317628 від 15.06.2007, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.10.2007, на які відповідачі посилаються як на доказ того, що станом на дату проведення прилюдних торгів майно позивача належало ДП НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" –боржнику за виконавчим провадженням; проте, вказані документи не є правовстановлюючими, і на підставі них неможливо дійти висновку, що станом на дату проведення торгів –21.02.2008 ДП НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" було власником спірного майна, в той час як договір купівлі-продажу №453/07 від 13.12.2007, укладений між НАК "Надра України" та позивачем, підтверджує право власності останнього на спірне майно –технологічне обладнання на дату проведення прилюдних торгів.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду є такою, що відповідає даним вимогам, враховуючи таке.

Предметом даного спору є визнання незаконною бездіяльності відповідача 1 у зв'язку з невжиттям заходів стосовно перевірки за скаргою позивача законності організації відповідачем 3 і проведенням відповідачем 2 прилюдних торгів, на яких було продано майно, що належить позивачу, а також вимога про визнання недійсними прилюдних торгів, про що складено протоколи проведення прилюдних торгів та відповідні акти про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого рухомого майна.

Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Отже, наведена норма передбачає порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України –відповідач 1, не здійснював жодних дій щодо виконання судових рішень, на підставі яких було реалізовано спірне майно позивача, то, відповідно, і вимога про оскарження його бездіяльності у даному випадку не підлягає розгляду господарським судом. В той час як п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України розповсюджує компетенцію адміністративних судів на спори, що виникли між фізичними чи юридичними особами із суб'єктами владних повноважень (яким, як встановлено судом апеляційної інстанції, є відповідач 1) щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а тому суд апеляційної інстанції правомірно припинив провадження у даній справі в частині визнання незаконною бездіяльності Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України –відповідача 1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що така позовна вимога не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, щодо залишення без змін рішення господарського суду в частині визнання недійсними оспорюваних прилюдних торгів, про що складені протоколи №1-7170009, №107170013, №1-7170014, №1-7170015, №107170016 від 21.08.2008 та акти з огляду на таке.

Судами встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що в рамках зведеного виконавчого провадження про стягнення з ДП НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" 1 420 197,90 грн. заборгованості, яке знаходилось на виконанні у відповідача 3, останній організував прилюдні торги, які мали місце 21.02.2008 та були проведені відповідачем 2 як спеціалізованою організацією, і на яких ТОВ "Спецмехсервіс" (відповідач 4) придбало майно, в тому числі і спірне технологічне майно.

Позивач, звертаючись із даним позовом, та вимагаючи визнати недійсними прилюдні торги від 21.02.2008, організовані відповідачем 3 та проведені відповідачем 2, про що складені протоколи №1-7170009, №107170013, №1-7170014, №1-7170015, №107170016 від 21.08.2008 та акти, зазначив, що він 13.12.2007 уклав з НАК "Надра України" договір купівлі-продажу технологічного обладнання, яке було відчужено на вказаних прилюдних торгах відповідачу 4, чим порушується його право власності на це майно.

Суди, перевіривши матеріали справи, встановили, що між позивачем та НАК "Надра України" 13.12.2007 укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу технологічного обладнання, перелік якого наведений у п. 1.1. договору та в той же день між сторонами договору був підписаний акт приймання-передачі, за яким, позивач (ТОВ "Голден Деррік") прийняв від НАК "Надра України" спірне майно та, відповідно, набув на нього право власності.

Досліджуючи питання правомірності дій відповідача 3 по організації оспорюваних позивачем прилюдних торгів, суди прийшли до висновку про незаконність його дій, із яким погоджується і суд касаційної інстанції, виходячи із наступного.

Так, згідно з ч. 1 ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника –юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові –юридичній особі на праві власності або закріплене за ним.

Частина 1 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги. Частиною 2 даної норми передбачено, що до заявки додається ряд документів, серед яких документи, що підтверджують право власності або право користування.

Аналогічні норми містяться в пункті 3 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №42/5 від 15.07.1999 (z0480-99) .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з приписами ст.ст. 6 та 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Отже, виходячи з наведених норм, державний виконавець перш ніж звернутися із відповідною заявкою до спеціалізованої організації, яка проводить прилюдні торги, зобов'язаний перевірити (пересвідчитись) та достовірно встановити, що майно, яке ним передається на реалізацію спеціалізованій організації, дійсно належить боржнику.

Проте, як встановлено судами і про що вказувалося вище, реалізоване на прилюдних торгах від 22.02.2008 майно, про що складені протоколи №1-7170009, №107170013, №1-7170014, №1-7170015, №107170016 від 21.08.2008, належало не боржнику, майно якого реалізовувалось –ДП НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія", а позивачу, на підставі вказаного договору купівлі-продажу від 13.12.2007 (позиції 43-76 та 78-93 договору), у зв'язку з чим висновок судів про проведення прилюдних торгів з порушенням чинного законодавства є правомірним.

Суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтованим відхиленням судом апеляційної інстанції наявних в матеріалах справи листа ДП НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" №15-19/344 від 14.12.2006, актів опису й арешту серії АА №317628 та №317627 від 15.06.2007, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.10.2009, на які відповідачі посилаються як на докази наявності права власності у ДП НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" на спірне технологічне обладнання на дату проведення прилюдних торгів, адже вказані документи не є правовстановлюючими, тобто, в розумінні ст. 34 ГПК України не є належними та допустимими доказами наявності права власності.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні (п. 4. ст. 41 Конституції України).

Стаття 321 ЦК України передбачає, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, приймаючи до уваги приписи наведених норм, колегія суддів вважає правомірним висновки судів про те, що внаслідок порушення відповідачем 3 ст.ст. 64, 66 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 3. Порядку реалізації арештованого майна щодо організації прилюдних торгів (виявлення справжнього власника реалізованого майна), позивач фактично був позбавлений права власності на придбане ним у НАК "Надра України" спірне технологічне обладнання за договором купівлі-продажу від 13.12.2007, а тому визнання судом першої інстанції, із якими погодився суд апеляційної інстанції, недійсними прилюдних торгів від 21.02.2008, організованих відповідачем 3 та проведених відповідачем 2, про що складені протоколи №1-7170009, №107170013, №1-7170014, №1-7170015, №107170016 від 21.08.2008, та на їх підставі акти від 22.02.2008, є обґрунтованим та документально підтвердженим.

Колегія суддів не погоджується із доводами касаційних скарг про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що полягає в незалученні до участі у справі в якості третьої особи ДП НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія", оскільки як вважають скаржники, прийняті у даній справі судові рішення стосуються вказаного дочірнього підприємства, адже судовими рішеннями визнані недійсними прилюдні торги, на яких реалізовувалось належне йому майно, оскільки як встановлено судами, спірне майно –технологічне обладнання, яке було відчужене на спірних торгах, про що оформлені протоколи №1-7170009, №107170013, №1-7170014, №1-7170015, №107170016 від 21.08.2008, не належало вказаному дочірньому підприємству, а відтак і визнання недійсними прилюдних торгів в цій частині не може порушити чи вплинути на його права.

До того ж, в ухвалі Верховного Суду України від 25.05.2007 за позовом О. до спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" висловлена позиція Верховного Суду України щодо складу сторін у справах про визнання прилюдних торгів недійсними, а саме: сторонами у справі про визнання прилюдних торгів недійсними є продавець –відділ державної виконавчої служби в особі організації, що організовує та проводить їх за договором із державною виконавчою службою, і покупець –учасник прилюдних торгів, для якого настали наслідки угоди і можуть наступати наслідки визнання угоди недійсною.

Скаржники посилаються на порушення судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови ст. 79 ГПК України, у зв'язку з незадоволенням клопотання відповідача 4 про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної із даною справою справи №3/308.

Колегія суддів не приймає до уваги такі твердження скаржників, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається судом.

Отже, при вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді судом апеляційної інстанції клопотання відповідача 4 щодо зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №3/308 встановлено, що відповідач 4 не навів достатнього належного обґрунтування (мотивування) необхідності зупинення провадження у даній справі; в силу ж приписів ст. 1117 касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, суд зазначає, що за результатами розгляду вказаного клопотання відповідача 4, суд апеляційної інстанції виніс ухвалу від 04.03.2009 у даній справі, в оскаржуваній же постанові, суд апеляційної інстанції дане питання не вирішував.

Однією із підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень скаржники зазначають не визначення судами правових наслідків визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки придбання майна з прилюдних торгів є фактично угодою про купівлю-продаж.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що наведена скаржниками обставина не є достатньою правовою підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень, з огляду на те, що як визначено в ч. 18 роз'яснень Вищого арбітражного суду Українивід 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" у разі задоволення позову господарський суд може у резолютивній частині рішення зазначити про визнання угоди недійсною і одночасно про застосування передбачених законом наслідків, вказавши, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню та/або найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (пункт 4 статті 84 ГПК). У вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності угоди господарському суду слід виходити із змісту позовних вимог. Якщо спір з цього приводу між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною другою статті 48 Цивільного кодексу (ст. 216 ЦК України).

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.