Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.

Коробенко Г.П.,

розглянувши матеріали

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явились,

відповідача: Чишинський Р.В. (дов. від 09.01.09 № 3),

3-тої особи: не з’явились,

Рішенням від 24.12.2008 року господарського суду м. Києва в задоволенні позову про зобов’язання укласти договір приватного сервітуту на ділянку залізничної колії відмолено повністю.

Постановою від 26.03.09 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ "Кременчуцький річковий порт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі, відповідно до п.3 наказу ФДМ України № 477 від 10.11.1992 у власність позивача було передане нерухоме майно згідно Переліку до наказу, в тому числі залізничні колії (внутрипортові, підкранові та під'їзні). Згідно з Інструкцією про порядок обслуговування та організації руху на під'їзній колії, що належать ВАТ "Кременчуцький річковий порт", довжина всієї колії (з вітками і тупиками) становить 2968,4 м.; під'їзна колія ВАТ "Кременчуцький річковий порт"примикає до колії № 2 стрілкою №3 ТОВ "Транспортно-промислова компанія"; границя під'їзної колії 25 м від центра хрестовини стрілки №3 в сторону річкового порту; перед збиранням вагонів з під'їзної колії диспетчер станції зобов'язаний узгодити заїзд по телефону, зокрема, з диспетчером ТОВ "Транспортно-промислова компанія"; дозволом для заїзду та виїзду на під'їзні колії служить усний дозвіл, зокрема, диспетчера ТОВ "Транспортно-промислова компанія".

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на те, що залізнична колія, яка належить відповідачу на праві власності і розташовується на земельній ділянці за адресою: вул. Ярмаркова - вул. Салганна м. Кременчук, примикає до колії загального користування станції Кременчук стрілкою №174 на ІІ-А колії парку Череднички. Протяжність ділянки залізничної колії відповідача складає 1825 м. Згідно технічної інформації залізнична колія відповідача є спорудою основного призначення - "колія залізничного цеху дільниці №1", що примикає до станції Кременчук Південної залізниці. Сполучення між коліями ВАТ "Кременчуцький річковий порт" та коліями загального користування Укрзалізниці, можливе лише коліями, які належать ТОВ "Транспортно-промислова компанія".

Листом №509/2 від 01.08.2008 позивачем на адресу ТОВ "Транспортно-промислова компанія" направлено пропозицію про укладення договору про встановлення сервітуту на залізничну колію ТОВ "Транспортно-промислова компанія" від стрілки №3 (границя під'їзної колії знаходиться на відстані 25 метрів від центра хрестовини стрілки №3 в сторону ВАТ "Кременчуцький річковий порт") до колії загального користування станції Кременчук стрілкою №174 на ІІ-А колії парку Череднички (границею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", установлений на відстані 12 метрів за граничним стовпчиком стрілки №174) разом з примірником договору, який відповідачем підписано не було, що стало підставою для звернення з позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно враховано у цьому зв’язку положення ч. 1 ст. 401, ст. 402 ЦК України, згідно яких право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Статтею 1 Закону України "Про залізничний транспорт" під'їзні колії визначено як залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

При цьому судами з’ясовано, що до звернення позивача із пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, між сторонами існували договірні відносини щодо надання послуг з перевезення вантажів залізничними коліями.

З врахування зазначеного, а також встановленого судами факту надання відповідачем послуг промисловим залізничним транспортом, що можливо без надання ліцензії в розумінні ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в задоволенні позову.

З огляду на викладене судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 26.03.09 Київського апеляційного господарського суду у справі № 17/438 залишити без змін.