У грудні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Проектекоінвест" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до відповідачів: колективного сільськогосподарського підприємства "Пам’ять Леніна", приватного підприємства "Сільськогосподарське науково-виробниче підприємство "Футурум", сільськогосподарського виробничого кооперативу "Горний" про виділення майна в натурі та визнання права власності.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 лютого 2009 року у справі №5020-2/603, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2009р. у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, ТОВ "Проектекоінвест" звернулось з касаційною скаргою, до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Проектекоінвест" від 03 червня 2008 року новими учасниками товариства стали Логінова З.Е., Каширський Т.В., Зирянова О.Л., Іванченко Р.Ю., Валюженець А.Ю.

При вступі у товариство зазначені особи передали позивачу у якості внеску до статутного капіталу товариства свої майнові права на частку в пайовому фонді КСП "Пам’ять Леніна".

Так, відповідно до статуту ТОВ "Проектекоінвест" статутний капітал складається, зокрема, із вкладів учасників, у тому числі забезпечених майновим паєм КСП "Пам’ять Леніна", а саме: Логінової З.Е. (свідоцтво СЕ-1 № 44/2006 від 31 жовтня 2007 року) у розмірі 17202,00 грн., Зирянової О.Л. (свідоцтво СЕ-1 № 45/2006 від 31 жовтня 2007 року) у розмірі 20373,00 грн., Іванченка Р.Ю. (свідоцтво СЕ-1 № 54/2006 від 28 листопада 2007 року) у розмірі 2750,00 грн., Валюженця А.Ю. (свідоцтво СЕ-1 № 52/2006 від 28 листопада 2007 року) у розмірі 1196,00 грн., Каширського Т.В. (свідоцтво №369 від 24 жовтня 2002 року) у розмірі 2199,00 грн.

Зазначені особи в 2002 році вийшли зі складу КСП "Пам’ять Леніна".

Позивач вважає, що він має право на виділення в натурі у приватну власність частини майна з пайового фонду КСП "Пам’ять Леніна", а саме: майнового комплексу "Склад отрутохімікатів", розташованого за адресою: м. Севастополь, с. Тернівка, вул. Балаклавська, 37, вартістю на момент подання позову 35000,00 грн.; вузлу розчину, розташованого за адресою: м. Севастополь, 18 кв. автодороги Танкове - Оборонне, №1, вартістю на момент подання позову 3800,00 грн.; сараю на розпліднику 1993 року побудови, вартістю на момент подання позову 3000,00 грн.; трактору Т-16 1983 року випуску, вартість на момент подання позову 760,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001 № 62 (z0305-01) затверджений Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 8 Порядку кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм, зокрема, шляхом об’єднання свого майнового паю з паями інших співвласників, отримання майна у натурі у спільну часткову власність та передання його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; або відчуження паю будь-яким способом в установленому законом порядку.

Згідно з пунктом 9 Порядку виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія: - визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов’язання з виділення майнових паїв співвласникам. Підставою для визначення користувача є: акти приймання-передавання майна при реорганізації КСП, роздільні (передавальні) баланси, інвентаризаційні описи або встановлений факт використання майна пайового фонду; - приймає від власників майна заяви на ім’я керівника підприємства-правонаступника (користувача майна) про способи використання належних їм майнових паїв у відповідності до пункту 8 цього Положення; - на основі заяв формує групи співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом, та список осіб, які прийняли рішення отримати майно в індивідуальну власність; - складає список осіб, які з різних причин не прийняли жодного із рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями (далі - невитребувані паї); - для визначення розмірів майнових паїв членів реорганізованого підприємства та належного оформлення реалізації їх прав, за кожною із таких груп обчислює:

1) загальну вартість майнових паїв, що належать співвласникам, та загальний відсоток цих паїв у пайовому фонді реорганізованого підприємства, який записується у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат);

2) загальну вартість майнових паїв та загальний відсоток паїв осіб у пайовому фонді реорганізованого підприємства, які виявили бажання отримати паї в індивідуальну власність;

3)загальну вартість майнових паїв та загальний відсоток невитребуваних паїв;

- визначає, виходячи із уточненої величини пайового фонду реорганізованого підприємства та відповідно до структури пайового фонду, вартість майна за групами, відображеними в структурі пайового фонду; - готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; - для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення невитребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Відповідно до пункту 12 Порядку збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників.

Після затвердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищезазначеним групам співвласників комісія: визначає місцезнаходження майна і юридичну особу - користувача майна, яке виділено кожній із груп співвласників і до якого перейшли зобов’язання з виділення майнових паїв у натурі співвласникам; передає не пізніше 10 днів з дня затвердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників та переліки майна, призначеного для виділення кожній із груп, а копії цих документів - сільській раді.

У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку).

Отже, як вірно зазначено господарським судом першої та апеляційної інстанції, питання виділення паю в натурі вирішується із дотриманням вимог зазначеного Порядку, що позивачем в ході розгляду даної справи не доведено.

Таким чином, місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, і не заперечує правильність та законність оскаржуваних судових актів, які відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.