Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвська Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Волік І.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Луганське енергетичне об"єднання"

на рішення господарського суду Луганської

області від 05.03.2009 року

та на постанову Луганського апеляційного господарського

суду від 21.04.2009 року

у справі № 13/9

господарського суду Луганської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Луганське енергетичне об"єднання"

до Громадської організації гаражного

товариства "Лонжерон"

про стягнення 6 890,86 грн.

за участю представників:

позивача – не з"явились

відповідача – не з"явились

В березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Громадської організації гаражного товариства "Лонжерон" про стягнення 6 890,86 грн. вартості недоврахованої електиричної енергії.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.03.2009 року (суддя Яресько Б.В.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року (судді: Бородіна Л.І., Іноземцева Л.В., Якушенко Р.Є.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, в зв"язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 14.07.2007 року ТОВ "Луганське енергетичне об"єднання" провело перевірку дотримання вимог Правил користування електричною енергією на об"єкті громадської організації гаражного товариства "Лонжерон", в ході якої виявлено порушення відповідачем п.5.1. "Правил користування електричною енергією", а саме, відсутність договору про постачання електричної енергії та складено акт про зазначені порушення.

Посилаючись на відсутність договору між сторонами у справі на постачання електричної енергії, відповідач відмовився оплатити виставлений позивачем рахунок.

Пункт 5.1 Правил передбачає, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов"язків сторін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та правильно дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог.

При цьому, суди попередніх інстанцій вказали на те, що позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження вимог щодо факту споживання електричної енергії відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов"язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивач при розгляді справи не довів, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, обставин, на які він посилався, як на підставу свої вимог, та не надав доказів наявності споживання відповідачем електричної енергії, зокрема, відсутності в акті №00301308 про порушення, допущені споживачем, будь-яких відомостей щодо фактичного споживання відповідачем електричної енергії, а саме: опису та схеми електроустановки, електропроводки, приєднаної до електромережі позивача, перелік струмоприймачів споживача, виявлених при проведенні перевірки, а тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі повного і об"єктивного дослідження поданих доказів. Висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст. 111-5 , 111-7 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 05.03.2009 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року у справі № 13/9 залишити без змін.