В грудні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Херсонгаз" про заборону останньому вчиняти дії з припинення або обмеження постачання природного газу Відкритому акціонерному товариству "Херсонська теплоелектроцентраль" в опалювальний період 2008-2009 років.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.02.2009 р. (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено; заборонено відповідачу вчиняти дії з припинення або обмеження постачання природного газу ВАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року (судді: Хуторной В.М., Кричмаржевський В.А., Колодій Н.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано та припинено провадження у справі.

В касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку її обставин, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова апеляційного господарського суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.09.2008 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ВАТ "Херсонська ТЕЦ" (покупець) укладено договір №06/08-1540 БО-33 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання.

Згідно умов п.2.1. цього договору постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. газ в обсязі до 2070 тис. м. куб., в тому числі, по місяцям: жовтень - 2008 р. –500 тис. м. куб., листопад - 770 тис. м. куб., грудень –5800 тис. м. куб.

Цього ж дня між цими ж сторонами укладено договір №06/08-1541 поставки природного газу, відповідно до якого, постачальник передає покупцю протягом періоду з 01 жовтня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. включно, газ в обсязі до 11 600 тис. м. куб., в тому числі, по місяцям: жовтень 2008 р. –1500 тис. м. куб., листопад - 4500 тис. м. куб., грудень - 5600 тис. м. куб., виключно для своїх власних потреб (п. 1.3, п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору №06/08-1541 від 29.09.2008 року, покупець зобов’язався укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з газотранспортним, або газодобувним, або газорозподільчим підприємствами в пунктах приймання –передачі газу, визначених в п. 4.1 цього договору .

Згідно до п. 3.5.3 договору №06/08-1541 від 29.09.2008 року покупець зобов’язався самостійно припинити (обмежувати) споживання газу згідно з чинним законодавством з першого дня відсутності підтвердження постачальником у порядку, встановленому цим договором, планового обсягу поставки.

Відповідно до п. 2.1 технічної угоди № 1-300Т від 31.01.2006 року, діючої до 31.12.2008 року, газорозподільне підприємство виконує транспортування природного газу по своїм мережам за умови наявності лімітів природного газу, виділених постачальником та підтверджених Об’єднаним диспетчерським управлінням ДК "Укртрансгаз". Пунктом 2.6. цієї угоди визначено, що газорозподільне підприємство має право припиняти транспортування газу, зокрема, за відсутності підтверджених Об’єднаним диспетчерським управлінням ДК "Укртрансгаз" лімітів природного газу.

01.12.2008 року відповідач звернувся до позивача з листом № 10/23-616, в якому повідомив про непідтвердження Об’єднаним диспетчерським управлінням ДК "Укртрансгаз" лімітів природного газу позивачу на першу декаду грудня 2008 року та необхідність негайного самостійного припинення споживання природного газу.

У випадку невиконання зазначених заходів ВАТ "Херсонгаз" повідомив про примусове припинення постачання газу, починаючи з 10 години 02 грудня 2008 року.

Позивач, вважаючи, що такими діями порушено його права, просив заборонити ВАТ "Херсонгаз" вчиняти дії з припинення або обмеження постачання природного газу в опалювальний період 2008 –2009 рр.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог, вказав на незаконність дій відповідача у припиненні постачання природного газу позивачу та порушення останнім вимог Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) , яким заборонено відключення в опалювальний період систем газопостачання суб"єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення.

Також суд першої інстанції вказав, що ВАТ "Херсонгаз" є монополістом у сфері надання послуг природного газу, а тому позбавлений правових підстав для відмови у виконанні покладених на нього обов"язків щодо безперебійного постачання природного газу на об"єкти позивача.

Такі висновки місцевого господарського суду не можна визнати правомірними з огляду на наступне.

Вважаючи права позивача порушеними, та, постановляючи рішення про заборону відповідачу вчиняти дії з припинення або обмеження постачання природного газу ВАТ "Херсонська теплоелектроцентраль", місцевий господарський суд не з"ясував факт порушення прав останнього на момент звернення з позовом до суду.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції при повторному розгляді справи, дотримуючись вимог ст. 43 ГПК України, усунув вказані порушення, повно й об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та дійшов правильного висновку про припинення провадження у даній справі.

Так, апеляційний господарський суд, припиняючи провадження у даній справі, правильно зазначив про відсутність предмету спору. При цьому, апеляційною інстанцією вірно встановлено, що станом на момент звернення ВАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" з даним позовом до суду відповідач не припиняв та не обмежував постачання газу, а, надіславши позивачу листа №10/23-616 від 01.12.2008 року, лише мав намір це зробити, що вказує на відсутність порушень прав позивача з боку відповідача.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України та п. 1 ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про припинення дії, яка порушує право.

Вважаючи свої права порушеними та обираючи спосіб їх захисту, позивач визначає особу відповідача, до якої спрямовані вимоги, тобто, звернення до суду має на меті захист порушеного права.

Вимога заборонити відповідачу вчиняти дії, спрямовані на припинення постачання позивачу природного газу у зв'язку з непідтвердженням Об’єднаним диспетчерським управлінням ДК "Укртрансгаз" лімітів природного газу на першу декаду грудня 2008 року, є вимогою не вчиняти дії в майбутньому.

Оскільки відсутні правові підстави вважати порушеними права позивача на момент звернення до суду, апеляційний господарський суд правомірно припинив провадження у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком Запорізького апеляційного господарського суду про відсутність предмету спору у даній справі, що є наслідком припинення у ній провадження, оскільки станом на момент звернення позивача до суду з позовом його права не порушувались відповідачем.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року у справі №7/4-ПН-09 залишити без змін.