Державне підприємство (надалі ДП) "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Суднохідно-буксирна компанія "Новофлот" про стягнення 857729,97 грн. корабельного та адміністративного збору.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що в період з 17.10.2008року по 28.02.2009 року при здійсненні власної господарської діяльності та виконанні умов договору №677 від 18.09.2008 року, укладеного з ТОВ "Суднохідно-буксирна компанія "Новофлот", товариство за договорами портового буксирування, укладеними з судновласниками (агентами судновласників), за винагороду здійснювало виконання маневрів суден, у портових водах, ввід у порт та вивід з порту шляхом буксирування морськими буксирами : "Юпітер", "Торнадо", "Туман". Зазначена діяльність регламентується ст.ст. 229- 231 Кодексу торговельного мореплавства України. При цьому, буксири відповідача систематично здійснювали вхід в Іллічівський морський торговельний порт для здійснення буксирування та вихід з нього до місця Доповідач: Шаргало В.І.

постійної стоянки (Іллічівський морський рибний порт). За кожний вхід та вихід суден в ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на підставі лоцманських квитанцій, виставляв відповідачу на оплату рахунки щодо сплати портових зборів, а саме: корабельного збору та адміністративного збору. Однак, ТОВ "Суднохідно-буксирна компанія "Новофлот" їх не сплачувало.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.04.2009 року (суддя Демешин О.А.) в позові відмовлено з тих підстав, що зазначені збори справляються з суден у закордонному та каботажному плаванні, а буксири відповідача здійснювали буксирування суден у портових водах. Крім того, факти входу і виходу буксирів з одного пору до іншого (з торгового у рибний або навпаки) не фіксувались; судна "Юпітер", "Торнадо", "Туман" належать до місцевого портового флоту –група Е.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 32 Кодексу торговельного мореплавства України, вимог Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, п.п.17,32 Положення про портові збори, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Суднохідно-буксирна компанія "Новофлот" просить оскаржене рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а касаційну скаргу –без задоволення, як безпідставну.

Заслухавши представників відповідача, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом під час розгляду справи встановлено, що місцем стоянки морських буксирів товариства – відповідача є Іллічівський морський рибний порт, а для здійснення господарської діяльності зазначені судна систематично здійснювали вхід в Іллічівський морський торговельний порт (для здійснення буксирування) та вихід з нього.

Діяльність пов'язана з заходом до Іллічівського морського торговельного порту, на думку позивача, є підставою для нарахування корабельного та адміністративного зборів за суднозаходи морських буксирів "Юпітер", "Торнадо", "Туман". Ці збори підлягають сплаті його судновласником (відповідачем), який використовує їх на підставі договорів фрахтування.

Відповідно до ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України - у морському порту справляються цільові портові збори. Розмір портових зборів визначається Кабінетом міністрів України. Так, розмір та порядок нарахування встановлені Положенням про портові збори, затв. Постановою Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.2000р. (1544-2000-п) Відповідно до ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування у морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримуватись чинних законів і правил України, у тому числі і тих, що стосуються нарахування та сплати портових зборів.

Згідно зі ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України судновласником зазначається юридична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах.

За правилами п. 1 Положення про портові збори, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 (1544-2000-п) , портові збори (корабельний, канальний, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.

На підставі ознак наведених у п. 1 Положення про портові збори, позивач вважає, що судна "Юпітер", "Торнадо", "Туман" відносяться до групи "В" (буксири).

Пунктом 17 Положення про портові збори із суден групи "В" корабельний збір справляється за кожне заходження в порт і вихід з порту, а пункт 32 Положення передбачає, що адміністративний збір справляється під час кожного заходження судна у порт.

При цьому з приписів пункту 12 цього Положення вбачається, що корабельний збір справляється із суден у закордонному або каботажному плаванні.

Відповідно до п. 13 Положення від сплати корабельного збору звільняються судна груп Д та Е, а за положеннями п. 33 судна цієї групи звільняються від адміністративного збору.

Господарським судом встановлено, що місце стоянки буксирів ТОВ "Судохідно-буксирна компанія "Новофлот" розташоване в акваторії порту Іллічівського морського торговельного порту, межі якої встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. №1278 (1278-2007-п) , тому при переходах буксирів "Юпітер", "Торнадо" і Туман" з місця стоянки до місця виконання буксирувальних робіт –вищевказаними суднами не здійснювалось входів та виходів в порт в розумінні пунктів 17, 32 Положення про портові збори, тобто роботи проводились в режимі плавання в портових водах. Крім того, суд відзначив, що розділом 2 (Вхід суден у порт і вихід їх з порту) Обов`язкових постанов по Іллічівськом морському торговельному порту, затверджених наказом начальника порту №698 від 10.07.2007р., встановлено порядок входу і виходу суден з порту, відповідно до якого здійснюється реєстрація входу в порт позивача та виходу судна з порту. Така реєстрація названих суден у спірний період - з 17.10.2008р. по 31.01.2009р. не проводилась. Разом з тим судом встановлено, що буксири відповідача відносяться до суден групи Е.

А відтак, з урахуванням наведених обставин справи та того, що судна відповідача відносяться до групи Е і не здійснювали каботажне або міжнародне плавання в розумінні змісту п.1ст. 1 Митного кодексу України та ст. 131 Кодексу торговельного мореплавства України, а також вищенаведених норм законодавства щодо нарахування зборів, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про неправомірність нарахування позивачем вищезазначених зборів, тобто підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги що потребують додаткової оцінки доказів у справі не входять до повноважень суду касаційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.