У вересні 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Скіф" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою, у якій просило визнати укладеною з моменту набрання рішенням суду законної сили, додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул.Промислова, 3, між Київською міською радою (далі –Рада) та ним, у редакції, доданій до позовної заяви, за зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – Управління) зареєструвати вказану додаткову угоду у встановленому законодавством порядку.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Земельного кодексу України (2768-14) , Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) , обґрунтовувало тим, що:

–на підставі рішення Ради №520/1930 від 30.09.2004р. йому було передано в оренду на п'ятнадцять років земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул.промислова, 3;

–на виконання рішення Ради №520/1930 від 30.09.2004р. між ним та Радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 31.03.2006р., об'єктом якого є земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул.Промислова, 3, строк дія якого складає не п'ятнадцять років, а три роки;

–Рада та Управління безпідставно відмовили йому у внесенні змін до договору оренди земельної ділянки від 31.03.2006р. у частині строку дії останнього, та у реєстрації вказаного договору, а відтак цей договір не відповідає рішенню Ради №520/1930 від 30.09.2004р.

Рішенням господарського суду м.Києва від 07.10.2008р. (суддя ВащенкоТ.М.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009р. (колегія суддів: ОтрюхБ.В., ТищенкоА.І., ВерховецьА.А.) рішення господарського суду м.Києва від 07.10.2008р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з посиланням на норми Земельного кодексу України (2768-14) , Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) з мотивів, наведених Товариством у позовній заяві.

Рада та Управління звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, у яких просять постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009р. і рішення господарського суду м.Києва від 07.10.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства. Викладені у касаційних скаргах вимоги Рада та Управління обґрунтовують тим, що при прийнятті оскаржуваних судових актів господарські суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини справи, порушили ст.ст. 26, 34 та 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 116, 123, 124, 125 та 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 16 та 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 11, 627 та 628 Цивільного кодексу України, ст. ст.20, 179 –181 Господарського кодексу України (436-15) .

Товариство скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційні скарги Рада та Управління, у якому просить залишити їх без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009р. та рішення господарського суду м.Києва від 07.10.2008р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що доводи, наведені у касаційних скаргах Ради та Управління, є безпідставними, а судові акти, які оскаржуються –законними.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги Ради та Управління не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

–на підставі рішення Ради №520/1930 від 30.09.2004р. Товариству було передано в оренду на п'ятнадцять років земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул.Промислова, 3;

–на виконання рішення Ради №520/1930 від 30.09.2004р. між Товариством та Радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 31.03.2006р., об'єктом якого є земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул.Промислова, 3, строк дія якого складає не п'ятнадцять років, а три роки;

–Товариство звернулось до Ради з пропозицію внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 31.03.2006р. у частині строку дії останнього: з трьох до п'ятнадцяти років, проте Рада відповідного рішення не прийняла.

Ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частина друга ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування –орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) , або за результатами аукціону.

Згідно з частиною першою ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

З наведених норм законодавства України випливає, що договір оренди земельної ділянки укладається на підставі обов'язкового до виконання рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та має відповідати вказаному рішенню.

Таким чином, Товариство обґрунтовано звернулось до Ради з пропозицією привести договір оренди земельної ділянки від 31.03.2006р. у відповідність з рішенням Ради №520/1930 від 30.09.2004р., проте Рада відповідну пропозицію безпідставно не прийняла.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Товариства є правильними.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що місцевий та апеляційний господарські суди при вирішені спору помилково посилались на норми Господарського кодексу України (436-15) , оскільки відповідно до частини першої ст. 4 Господарського кодексу України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу, а згідно з частиною другою ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини –це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Однак вказана помилка не вплинула на правильність вирішення спору, а тому не може бути підставою для скасування прийнятих у справі судових актів.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2008р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг Ради та Управління не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009р. у справі № 30/314 господарського суду м.Києва –без змін.