Козир Т.П. –головуючого, Малетича М.М., Самусенко С.С., за участю представника позивача –Строчковського О.М. дов. б/н від 11.06.2009 року,

розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Одеський коньячний завод" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 травня 2009 року у справі господарського суду Одеської області за позовом ТОВ "Холд Стронг Груп" до ЗАТ "Одеський коньячний завод" про стягнення суми,

У жовтні 2008 року ТОВ "Холд Стронг Груп" звернулось до господарського суду з позовом до ЗАТ "Одеський коньячний завод" про стягнення 44 470 гривень 54 копійок основного боргу та 18 058 гривень 64 коп. штрафних санкцій за договором № 545/В/16-07 від 24 вересня 2007 року про поставку коньячних виноматеріалів.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги.

Враховуючи останнє уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 3 818 298 гривень 31 коп. основного боргу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16 січня 2009 року позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 травня 2009 року рішення господарського суду м. Києва від 16 січня 2009 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі ЗАТ "Одеський коньячний завод" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 травня 2009 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стверджує, що судами порушено положення ст. 530 ЦК України.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились та не повідомили суд про своє ставлення до справи.

Враховуючи те, що про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників відповідача.

Вислухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 629 ЦК України закріплено принцип обов'язковості виконання сторонами договору.

24 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 545/В/16-07 про постачання коньячного виноматеріалу.

У відповідності до умов даного договору ТОВ "Холд Стронг Групп" зобов'язалось поставити, а ЗАТ "Одеський коньячний завод" - прийняти та оплатити коньячні виноматеріали у кількості та на умовах, обумовлених договором в період з 1 жовтня 2007 року по 1 квітня 2008 року щомісячно рівними частками.

Пунктом 3.1 договору визначено, що доставка виноматеріалу здійснюється транспортом і за рахунок покупця.

Пунктом 3.5. зазначеного договору передбачено, що про відвантаження виноматеріалу, що має відбутися, відповідач письмово повідомляє постачальника –позивача за 3 дня із зазначенням об’єму партії, а постачальник письмово підтверджує готовність до відвантаження із зазначенням адреси відвантаження.

Відповідно до п. 3.8. договору факт передачі продукції покупцю оформлюється підписанням відповідної товаротранспортної накладної.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Суди встановили, що відповідно до положень п. 5.3 договору покупець першу партію сплачує по факту поставки товару.

Оплата всіх наступних партій здійснюється по факту відвантаження товару.

Як встановлено судами та не спростовано відповідачем, відповідно до видаткових та товаротранспортних накладних, які підтверджують факт відвантаження виноматеріалу, в період з 18 грудня 2007 року по 5 березня 2008 року позивачем були виконані договірні зобов’язання за договором №545/В/16-07 від 24 вересня 2007 року та поставлено відповідачу коньячні виноматеріали на суму 3 818 298,31 грн.

Факт отримання продукції за договором відповідач визнає, проте стверджує, що строк оплати не настав.

Відтак, обов'язку покладеного на нього законом та договором щодо оплати поставленої згідно з договором продукції відповідач не виконав.

У зв'язку з неоплатою поставленої продукції позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 1/8, яка була залишена відповідачем без належного виконання.

За правилом статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, суди встановили, що умовами договору № 545/В/16-07 від 24 вересня 2007 року, зокрема п. 5.3, сторони погодили умови оплати та визначили, що фактично оплата всіх, крім першої партії, продукції проводиться в день відвантаження продукції позивачем, оплата ж першої партії мала бути проведена по факту поставки, що спростовує доводи заявника касаційної скарги щодо невизначеності строків оплати товару.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджуються матеріалами справи і обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій та носять надуманий характер.

Так само спростовуються й доводи про не направлення вимоги позивачу щодо оплати отриманого товару, оскільки протилежне було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи.

Відтак, в силу положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає судові рішення законними та обгрунтованими та не вбачає підстав для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 травня 2009 року –без зміни.