Постановою від 18.12.2008 Львівського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Львівської області від 21.10.2008 скасовано, з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Стягнено з ДП "Дрогобицьке лісове господарство" державного лісового об?єднання "Львівліс" на користь ТОВ науково-виробничого підприємства "Фірма "Анонс" - 103930,62 грн. збитків, 1039,30 грн. витрат зі сплати державного мита за розгляд позовної заяви, 519, 65 грн. витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги та 118,00 грн. витрат зі сплати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Листом № 19-8-03 від 11.09.2007 Львівська торгово-промислова палата повідомила позивача про ринкову вартість пиловника дуба різних сортів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції ДП "Дрогобицьке лісове господарство державного лісогосподарського об?єднання "Львівліс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить постанову Львівського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду Львівської області залишити без змін посилаючись на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 613, 632 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарським судом встановлено, що ТОВ науково-виробниче підприємство "Фірма АНОНС" та ДП "Дрогобицьке лісове господарство" 26.06.1999 уклали договір № 99/26-06/Д про відповідальне зберігання. За умовами п. 4.1 договір діє з моменту його підписання до повної вибірки організацією своїх лісоматеріалів зі збереження.

На виконання умов даного договору позивач за актом приймання –передачі від 30.06.1999 передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання лісоматеріали у кількості 294 84 м. куб., зокрема: пиловник, дуб 2с –144,84 м.куб, пиловник, дуб 3с –150 м.куб..

Як встановлено господарським судом, станом на 06.06.2002 у відповідача на зберіганні залишилось 211,61 м.куб. лісоматеріалів, зокрема, пиловник, дуб 2 с –139, 24 м.куб, пиловник, дуб 3 с- 72,37 м.куб.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору видача лісоматеріалів відбувається за першою вимогою організації, але в робочі дні та години зберігача. Видача лісоматеріалів відбувається після пред’явлення організацією або довіреною особою організації всіх необхідних документів (довіреність, паспорт і т.д).

28.02.2005 ТОВ науково-виробниче підприємство "Фірма АНОНС" звернулось до Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" з вимогою про повернення лісоматеріалів у кількості 294, 84 м. куб. За твердженням позивача його вимоги залишені відповідачем без задоволення.

Однак, господарськими судами не з’ясовано, чи прибув позивач за лісоматеріалами, оскільки відповідно до умов договору він сам повинен був вибрати весь лісоматеріал, а відповідач його видати.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що незалежно від термінів зберігання зберігач зобов’язується повернути організації лісо-та пиломатеріали таких же якісних та кількісних параметрів.

Рішенням від 14.11.2006 господарського суду Львівської області у справі № 4/1701-26/258 за позовом ТОВ "НВП "Фірма Анонс" до Дрогобицького держлісгоспу ДЛО "Львівліс" припинено провадження в частині позовних вимог про зобов?язання повернути лісоматеріали у кількості 211,61 м.куб. (пиловника, дуб 2 с –139,24 м. куб., пиловника, дуб 3 с –72,37м.куб) у з?язку з відсутністю у відповідача лісоматеріалів на дату розгляду справи судом.

Господарським судом також встановлено, що внаслідок тривалого зберігання та погіршення якості лісоматеріалів, відповідач реалізував залишки лісоматеріалів за цінами 1998 року зі знижкою 30%.

Відповідно до ч. 2 ст. 945 Цивільного кодексу України якщо річ пошкоджена або виникли реальна загроза її пошкодження чи інші обставини, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, зберігач має право продати річ або її частину.

Таким чином, право продажу виникає; 1) якщо річ пошкоджена або виникла реальна загроза її пошкодженню, виникли інші обставини, що не дають змоги забезпечити її схоронність; 2)обов?язковою підставою є неможливість очікувати адекватних дій щодо речі, переданої на зберігання, від поклажодавця.

Господарськими судами також не враховано та не надано правової оцінки тому, що умови зберігання продукції договором не передбачені, а судами не з?ясовано, які терміни зберігання такого виду лісоматеріалів передбачено чинним законодавством. Доказів того, що лісоматеріали зіпсувалися з вини відповідача позивачем не надано.

Спір між сторонами виник з приводу повернення відсутнього лісоматеріалу в кількості 211,61 м.куб.

Загальні положення про зберігання встановлені главою 66 Зберігання Цивільного кодексу України (435-15) . Статтею 949 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок зберігача повернути поклажедавцеві річ передану на зберігання в такому стані, в якому була прийнята на зберігання. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ст. 950 Цивільного кодексу України України), а збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, згідно з вимогами ст. 951 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України:

- у разі втрати (нестачі) речі —у розмірі її вартості;

- у разі пошкодження речі —у розмірі суми на яку знизилася її вартість.

Таким чином, зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві товар який був прийнятий на зберігання, а відшкодувати збитки зобов'язаний лише у випадку втрати (нестачі) або його пошкодження за наявності складу цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв'язок) передбаченого ст. 614 Цивільного кодексу України).

Господарські суди ухилилися від дослідження і правового аналізу того, що позивач вправі вимагати компенсувати лісоматеріалів таких же якісних та кількісних параметрів, яка була закладена на зберігання, однак, в договорі та в акті приймання –передачі такі параметри відсутні.

Господарські суди залишили поза увагою те, що неповернення лісоматеріалів було предметом перевірки Львівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою за заявою позивача. Результати перевірки позивач господарському суду не надав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.3 ст. 1119 - ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 18.12.2008 Львівського апеляційного господарського суду та рішення від 21.10.2008 господарського суду Львівської області зі справи №27/299 скасувати.