У листопаді 2008 року, ВАТ "САН ІнБев України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ПП "Дніпровська пивна гільдія" 2 133 221,91 грн. заборгованості та штрафних санкцій відповідно до договору № 4/08 від 01.01.2007 року.

Відповідачем пред'явлено зустрічний позов від 11.03.2009 року про визнання договору № 4/08 від 01.01.2007 року недійсним і одночасно подало заяву про вжиття в порядку ст. ст. 43 1-4 ГПК України (1798-12) запобіжних заходів шляхом витребування статутних та внутрішніх документів позивача за первісним позовом та накладання арешту на грошові кошти у сумі 5,6 млн. грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2009 року в задоволенні заяви ПП "Дніпровська пивна гільдія" про вжиття запобіжних заходів відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 року ухвалу господарського суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 25.06.2009 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП "Дніпровська пивна гільдія", в якій посилаються на порушення судами процесуальних норм і просить оскарженні судові рішення скасувати, як незаконні.

Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ст.ст. 43 -1 та 43-2 ГПК України (1798-12) , особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову. Запобіжні заходи включають: 1) витребування доказів; 2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; 3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача на підставі наведених вище норм, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, правильно виходили з того, що зазначені норми передбачають вжиття запобіжних заходів до подання позову, а у даному випадку, коли заяву подано з пред'явленням позову витребування доказів та арешт майна здійснюється за загальними приписами ГПК України (1798-12) щодо порядку розгляду справи, наведене заявником обгрунтування не дає підстав для побоювання у неможливості витребування зазначених ним доказів, а тому при такому положенні суди обґрунтовано відмовили у задоволенні заяви відповідача і підстав для скасування оскаржених судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 року без змін.