розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства будівельна компанія "Прикарпаття і К" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 у справі господарського суду Івано-Франківської області №14/21 за позовом закритого акціонерного товариства будівельна компанія "Прикарпаття і К" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-2" про стягнення суми

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явилися,

від відповідача: не з’явилися,

Закрите акціонерне товариство будівельна компанія "Прикарпаття і К" у лютому 2009 року звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-2", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення 71647,81 грн., в т.ч. 68000грн. орендної плати, 3647,81грн. пені.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2009, дата підписання –16.03.2009 (суддяБулка В.І.), задоволено позов закритого акціонерного товариства будівельна компанія "Прикарпаття і К" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-2" з підстав його правомірності та обґрунтованості, стягнуто з

товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-2" на користь закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" 68000грн. орендної плати, 3647,81грн. пені.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 (судді: ЗваричО.В. –головуючий, ЮрченкоЯ.О., ЯкімецьГ.Г.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2009 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова мотивована тим, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку доказам у справі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2009, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2009 залишити в силі у зв'язку з неповним з'ясуванням судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що закритим акціонерним товариством будівельна компанія "Прикарпаття і К" (орендодавець) із товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-2" 25.05.2007 укладено договір №29/05 оренди крану КБ-403КБ.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 4.1 договору плата за оренду крану з рейковою крановою колією становить 13000грн. на місяць.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 4.2 договору орендар зобов'язався сплачувати орендну плату за кран шляхом перерахунку коштів на рахунок орендодавця до 10 числа кожного місяця.

Судами обох інстанцій встановлено, що сторонами 29.05.2008 укладено додаткову угоду № 1, якою продовжено термін оренди крану на два місяці і збільшено орендну плату до 17000 грн. на місяць, 28.07.2008 укладено додаткову угоду №2 про пролонгацію терміну оренди крану до 01.09.2008.

Судом першої інстанції встановлено, що в порушення пункту 2.4 договору орендарем не повернуто кран в порядку та в строк, передбачений договором, оскільки кран повернуто через п'ять місяців після закінчення строку, що стало підставою звернення позивача до суду.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення господарського суду, виходив з того, що відповідачем у вересні 2008 року здійснено перебазування баштового крану КБ-403КБ з будівельного майданчика орендаря на майданчик орендодавця. В порушення пункту 3.2.3 договору орендодавцем не прийнято кран. При цьому, у жовтні 2008 року орендодавцем здійснено ремонт крану. 06.02.2009 сторонами підписано акт прийому-передачі баштового крану КБ-403КБ.

Проте з висновками суду апеляційної інстанції погодитися неможливо, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту обстеження технічного стану крану від 14.08.2008, складеного представниками сторін виявлено пошкодження, що виникли внаслідок його неналежної експлуатації відповідачем.

Пунктом 3.1.4 договору передбачено, що орендар зобов'язався здійснювати технічне обслуговування крану та його поточний ремонт, а згідно пункту 3.1.7 договору у випадку пошкодження крану з вини орендаря усунути пошкодження власними силами або відшкодувати орендодавцю витрати на ремонт у повному обсязі.

Листами №179-с від 01.10.2008 та №545 від 22.10.2008 орендодавець звернувся до відповідача про усунення пошкоджень крану.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем залучено спеціалістів для проведення ремонту крану та доукомплектовано кран запчастинами. Загальна вартість витрат з усунення пошкоджень становила 2500грн.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом обох інстанцій встановлено, що згідно пункту 1.1 договору орендодавцем (позивач) передано, а орендарем (відповідач) прийнято у строкове, платне володіння та користування комплектований та придатний до експлуатації кран КБ-403КБ з рейковою крановою колією, що підтверджується актом прийому-передачі від 31.05.2007.

Судом першої інстанції встановлено, що в порушення пункту 3.2.3 договору орендарем після закінчення терміну дії договору не було повернуто орендодавцю кран у належному стані з урахуванням нормального зносу, обумовленому у пункті 5.4 договору.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.

У відповідності до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позовної вимоги про стягнення 69667грн. заборгованості з орендної плати, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконано свої зобов'язання належним чином - передано відповідачу комплектований та придатний до експлуатації кран, а відповідачем після закінчення терміну дії договору не повернуто позивачу кран у стані, який було обумовлено у пункті 5.4 договору.

Судом першої інстанції встановлено, що пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного перерахування орендної плати орендарем, він зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення 3647,81грн. пені на підставі пункту 6.2 договору.

Судом першої інстанції встановлено, що за умовами договору орендар зобов'язався здійснювати технічне обслуговування крану та його поточний ремонт (пункт 3.1.4 договору), у випадку пошкодження крану з вини орендаря (крадіжка, неправильна експлуатація і т.д.) усунути пошкодження власними силами або відшкодувати орендодавцю витрати на ремонт у повному обсязі (пункт 3.1.7).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення 2500грн. витрат за ремонт крану на підставі пункту 3.1.7 договору, частини 1 статті 776 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що у заяві про зменшення розміру позовних вимог мотивована частковою сплатою боргу 8167грн., в т.ч. 2500грн. - за ремонтні роботи та 5667грн. - доплати за оренду крану у вересні 2008 року.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги пункт 5.4 договору, вимог частини 1 статті 776 Цивільного кодексу України.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства будівельна компанія "Прикарпаття і К" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 у справі господарського суду Івано-Франківської області №14/21 скасувати.