Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2008 (суддя Кондратова І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 (колегія суддів у складі: Студенець В.І. –головуючий, судді Баранець О.М. і Коротун О.М.), позовні вимоги задоволено повністю; з ТОВ "Острів" стягнуто на користь ВАТ "Укртелеком" в особі його Кримської філії 58 478, 51 грн. основного боргу, 2 011, 76 грн. пені, 8 717, 81 грн. "інфляційних витрат", 1 405, 95 грн. –3% річних, а також суму судових витрат. У прийнятті зазначених рішення і постанови попередні судові інстанції з посиланням на положення статей 525, 526, 546, 549, 551, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), статей 192, 193 Господарського кодексу України, а також приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі – ГПК України (1798-12) ) виходили з обґрунтованості і доведеності позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Острів" просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям цих рішення та постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статті 601 ЦК України, частини другої статті 34, статті 36 ГПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 01.09.2005 ВАТ "Укртелеком" в особі його Кримської філії і ТОВ "Острів" укладено договір № 192-05 про взаємоз’єднання телекомунікаційної мережі (далі –ТКМ) ТОВ "Острів" і ТКМ ВАТ "Укртелеком" у м. Сімферополі (далі –Договір № 192-05);

- згідно з Договором № 192-05:

предметом цього договору є взаємоз’єднання ТКМ оператора (ТОВ "Острів") з ТКМ ВАТ "Укртелеком" у м. Севастополі та надання платних послуг з доступу до ТКМ загального користування ВАТ "Укртелеком" (пункт 1.1);

термін дії цього договору –до 31.12.2005, а в разі коли жодна із сторін за три місяці до закінчення строку дії Договору № 192-05 не заявить письмово про своє небажання надалі продовжувати стосунки, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункти 7.1, 7.2);

- додатком № 4 до Договору № 192-05 сторони узгодили вартість мережних ресурсів та телекомунікаційних послуг (далі –ТКП);

- 20.02.2007 сторонами укладено новий договір № 90 исх-28 (далі –Договір № 90 исх-28), який передбачає взаємодію сторін при наданні ТКП на місцевому рівні. Цей договір дублює умови Договору № 195-05 щодо надання ТКП;

- зі змісту Договору № 90 исх-28 випливає, що він є додатком до Договору № 192-05;

- крім того, сторонами укладено договори № 114 вих.-14 від 25.04.2008 (далі –Договір № 114 вих.-14) і № 167 исх.-28 від 20.06.2008 (далі –Договір № 167 исх.-28), які регулюють ті ж самі відносини, що й Договори №№ 192-05 і 90 исх.-28;

- у пункті 10.8 Договору № 114 вих.-14 сторони встановили, що з дати підписання акта про взаємоз’єднання ТКМ (додаток № 6 до цього договору) Договір № 192-05 втрачає чинність. Відповідний акт сторони підписали 24.07.2008, і з цієї дати Договір № 192-05 і, як наслідок, додаток до цього договору –Договір № 90 исх.-28 втратили чинність;

- відповідні факти встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 зі справи № 42/196;

- водночас постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2008 № 27/232 встановлено, що Договір № 90 исх.-28 з додатками підписаний сторонами та скріплений печатками. У цьому договорі відсутнє застереження про наявність протоколу розбіжностей, на який посилається ТОВ "Острів", а тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що цей договір укладено без заперечень з боку названого товариства;

- факти, встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 № 42/196 та постановою цього ж суду від 14.01.2008 № 27/232, спростовують твердження ТОВ "Острів" про те, що у зазначений ВАТ "Укртелеком" (в особі його Кримської філії) період з січня 2007 року по липень 2008 року діяв лише Договір № 192-05, а Договір № 90 исх.-28 не діяв і не може застосовуватись у розгляді даної справи;

- вимоги заявлено про стягнення заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням ТОВ "Острів" умов Договору № 90 исх.-28;

- відповідно до пункту 3.4 Договору № 90 исх.-28 зобов’язання щодо надання та оплати послуг за цим договором виникають з 01.01.2007;

- згідно з пунктом 10.8 Договору № 114 вих.-14 договір втратив чинність 24.07.2008, що також установлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 № 42/196;

- відтак Договір № 90 исх. –28 діяв, і ВАТ "Укртелеком" в особі його Кримської філії правомірно заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості згідно з цим договором за послуги надані з 01.01.2007 по 24.07.2008;

- докази оплати послуг згідно з Договором № 192-05 не мають відношення до предмету позову в даній справі, оскільки кошти за наданими ТОВ "Острів" платіжними дорученнями перераховувалися цим товариством на рахунок ВАТ "Укртелеком" (в особі його Кримської філії) на виконання умов Договору № 192-05, який також відповідно до пункту 10.8 Договору № 114 вих.-14 діяв до 24.07.2008;

- ВАТ "Укртелеком" в особі його Кримської філії виконано в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а ТОВ "Острів" не доведено здійснення оплати наданих йому за Договором № 90 исх.-28 послуг;

- згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору № 90 исх.-28 взаєморозрахунки за послуги доступу до місцевих ТКМ проводяться з урахуванням кількості з’єднувальних ліній, зазначених у додатку № 3, та середньомісячного навантаження на одну з’єднувальну лінію 5 417 хв., визначеного на підставі рекомендацій МККТТ міжнародного союзу електрозв’язку. Сторонами до 10 числа кожного місяця подаються одна одній акти здачі-приймання наданих послуг за встановленою формою, а на підставі цих актів надсилаються рахунки, оплата яких проводиться протягом 20 днів, але не пізніше останнього числа місяця, що настає після звітного періоду;

- ВАТ "Укртелеком" в особі його Кримської філії виставлялися рахунки на оплату послуг згідно з Договором № 90 исх.-28, що не заперечується й ТОВ "Острів"; крім того, останньому надсилалися акти приймання-передачі наданих послуг, рахунки-фактури, податкові накладні та протоколи проведення розрахунків шляхом зарахування зустрічних позовних вимог. ТОВ "Острів" зазначені документи отримало, але згадані акти та протоколи не підписало і не повернуло ВАТ "Укртелеком", вартість послуг у сумі 58 478, 51 грн. не сплатило;

- згідно з пунктом 4.2 Договору № 90 исх.-28 у випадку несвоєчасної оплати послуг оператор зобов’язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки платежу, включаючи день оплати. Здійснений ВАТ "Укртелеком" в особі його Кримської філії розрахунок пені є правильним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України:

- суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України: зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов’язковість договору для виконання сторонами, а статтею 530 цього Кодексу передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписом статті 625 ЦК України:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.;

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтями 546, 549, 551 ЦК України передбачено можливість забезпечення виконання зобов’язання неустойкою, зокрема, у формі пені, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями статей 4-3, 33 і 34 ГПК України:

- сторони у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами;

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням установлених фактичних обставин справи, з’ясувавши, з одного боку, доведеність позовних вимог, а з іншого –відсутність доказів заперечень відповідача у справі, попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про необхідність задоволення цих вимог.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Зазначаючи про порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, скаржник фактично вдається до заперечення обставин, установлених цими судовими інстанціями, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі. Однак згідно з частиною першою статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас скаржником не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення названими судовими інстанціями передбачених статтею 43 названого Кодексу правил оцінки доказів.

Таким чином, мотиви касаційної скарги не належать до тих підстав. З якими процесуальний закон пов’язує можливість скасування судових рішень.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 зі справи № 37/347 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Острів" –без задоволення.