Мале приватне підприємство "Ольга" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецьк" про встановлення факту зміни статусу об'єкту нерухомості, що розташоване за адресою: м.Донецьк, вул. Собінова, 143 та визнання права власності на це вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 58,4 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані договором купівлі-продажу квартири від 14.03.2008 року, технічним паспортом КП "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", технічним висновком АТЗТ Проектно-виробниче підприємство "ДОНБАСРЕКОНСТРУКЦІЯ", статутними документами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.06.2008 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано за Малим приватним підприємством "Ольга" право власності на вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 58,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Собінова, 143.

В іншій частині позову відмовлено.

Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради та Державної архітектурно –будівельної інспекції у Донецькій області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2008 року, а справу повернути на новий розгляд.

Прокурор зазначає, що приймаючи рішення про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості, суд, в порушення статті 18 Закону України "Про основи містобудування", не залучив до участі у справі відповідний орган, який повинен здійснювати контроль у сфері будівництва, містобудування та архітектури та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Прокурор також вважає, що суд своїм рішенням зобов'язав до вчинення дій осіб, які не брали участі у справі.

Заслухавши суддю –доповідача та присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи предметом спору у даному випадку є визнання права власності та встановлення факту зміни статусу об'єкту нерухомості.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності господарський суд встановив, що позивач на підставі договору купівлі –продажу від 14.03.2008 року придбав у власність об'єкт, який, внаслідок самочинної перебудови перетворився на нежитлове приміщення, в зв'язку з чим дійшов висновку, що право власності на це приміщення виникло правомірно.

Касаційна інстанція не може погодитись із таким висновком, оскільки його здійснено з грубим порушенням діючого законодавства та без врахування вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, господарський суд безпідставно ототожнив права, гарантовані статтями 41- 42 Конституції України та статтями 317- 319 Цивільного кодексу України з правом переобладнання житлового приміщення без відповідного дозволу у нежитлове.

Суд не навів передбачених законом підстав для ототожнення права власності фізичної Михайличенко О.А. та юридичної особи МПП "Ольга" на один і той же об'єкт –квартира №24 за адресою м.Донецьк, вул. Сабінова, 143.

Суд не звернув увагу на те, що стаття 376 Цивільного кодексу України стосується забудови земельної ділянки та регулює правовідносини, пов'язані із самовільним будівництвом.

Суд також не навів ніякого обґрунтування щодо застосування різниці понять об'єкт та приміщення.

Крім того, суд не звернув увагу на приписи статті 392 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та не встановив ким оспорюється його право.

При цьому, необхідно було встановити чи є Бюро технічної інвентаризації міста Донецька тією особою, яка може визнавати чи не визнавати право власності.

В частині відмови у позові висновки господарського суду про непідсудність господарським судам таких спорів, як встановлення юридичних фактів є вірними, але рішення в цій частині також підлягає скасуванню, оскільки суд відмовляє у позові у разі відсутності підстав для захисту його порушених прав. У даній справі судом не досліджувалась наявність порушених прав юридичної особи МПП "Ольга".

За таких обставин, рішення у даній справі підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.