розглянув касаційну скаргу релігійної громади Свідків Єгови міста Кривого Рогу Тернівського району Дніпропетровської області, м. Кривий РігігР Дніпропетровської області (далі –релігійна громада)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2008 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2009

зі справи № 32/173-08(10/67-08)

за позовом релігійної громади

до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі –Міськрада)

про визнання права на оренду земельної ділянки та зобов’язання укласти договір оренди,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Криворізьке міське управління земельних ресурсів, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі –Управління).

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Бойченко К.С., Гуменюка Р.В.,

відповідача –не з’яв.,

третьої особи –не з’яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2008 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 зі справи № 10/67-08 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У новому розгляді справа одержала номер 32/173-08(10/67-08).

Позовні вимоги у справі уточнювалися; в остаточній редакції цих вимог релігійна громада просила суд: визнати за нею право на оренду земельної ділянки площею 716, 30 кв. м строком на 5 років для розміщення Зали Царства релігійної громади по вул. Покришева, 3 у Тернівському районі на території Міськради; зобов’язати Міськраду укласти з релігійною громадою договір оренди зазначеної земельної ділянки згідно з проектом землеустрою та висновком державної землевпорядної експертизи від 04.08.2006 № 1164.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2008 (суддя Васильєв О.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 (колегія суддів у складі: Євстигнеєв О.С. –головуючий, судді Лотоцька Л.О. і Бахмат Р.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати покладено на позивача. У прийнятті зазначених рішень попередні судові інстанції з посиланням на положення статей 13, 41, 142- 145 Конституції України, статей 12, 116, 124 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про оренду землі", статей 26, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виходили з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України релігійна громада просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Скаргу з посиланням, зокрема, на приписи статей 16, 377, 381 Цивільного кодексу України, статей 120, 152 Земельного кодексу України мотивовано невідповідністю цих судових актів вимогам щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Від Міськради відзив на касаційну скаргу не надходив.

Управлінням надіслано клопотання, в якому зазначається про незгоду з касаційною скаргою та міститься прохання щодо розгляду справи без участі Управління.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями встановлено, що:

- рішенням Міськради від 28.09.2005 № 3510:

затверджено містобудівне обґрунтування щодо розміщення культової споруди Зали Царства (далі –культова споруда) релігійної громади на земельній ділянці по вул. Покришева, 3;

попередньо погоджено релігійній громаді місце розташування культової споруди за цією адресою;

вирішено: головуючому релігійною громадою Дьяченку С.Ю. в місячний термін після погодження проектно-кошторисної документації подати до землевпорядної організації необхідний пакет документів та укласти договір на виконання технічного звіту і проекту відведення земельної ділянки;

Управлінню доручено винести на затвердження Міськради проект відведення земельної ділянки;

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 716, 30 кв. м в оренду строком на 5 років релігійній громаді для розміщення культової споруди розроблений приватним підприємством науково-виробничою фірмою "Укрбудгеопроект" і погоджений з відповідними органами й посадовими особами та "позитивно оцінений" Державною землевпорядною експертизою;

- Управління своїм листом повідомило релігійну громаду про те, що Управлінням підготовлено проект рішення Міськради щодо відведення зазначеної земельної ділянки та надання її в оренду релігійній громаді і цей проект узгоджено належним чином, але на пленарному засіданні V сесії V скликання Міськради, яке відбулося 27.09.2006, рішення не прийнято;

- відповідні факти встановлено постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі № А 14/140-07; постановою названого суду в зазначеній справі від 07.06.2007 позов задоволено: визнано незаконною бездіяльність Міськради щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду релігійній громаді згаданої ділянки;

- на пленарному засіданні ХVIII сесії Міськради V скликання, що відбулося 29.08.2007, відповідне рішення знову не прийнято: за затвердження проекту голосували "за" 2 особи, "проти" –23, "утрималися" –2, "не голосували" –43 особи (із загального числа 70 депутатів);

- попереднім власником житлового будинку, розташованого на земельній ділянці по вул. Покришева, 3 в м. Кривому Розі і придбаного релігійною громадою за договором купівлі-продажу, право користування цією земельною ділянкою відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) оформлене не було.

Відповідно до статей 13 і 41 Конституції України:

- земля є об’єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють, зокрема, органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією;

- кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з приписами Земельного кодексу України (2768-14) :

- громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, зокрема, за рішеннями органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша статті 116);

- передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення, зокрема, відповідного органу місцевого самоврядування (частина перша статті 124).

Стаття 12 названого Кодексу відносить до повноважень, зокрема, міських рад у галузі земельних відносин розпорядження землями територіальних громад і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункти "а" і "в" зазначеної статті). Законом України "Про оренду землі" (161-14) передбачалося, що:

- орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина перша статті 6);

- укладення договору оренди земельної ділянки із земель комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування –орендодавця, прийнятого в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) (частина друга статті 16).

Пункт 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" відносить вирішення відповідно до закону питань земельних відносин до виключної компетенції сільських, селищних рад, причому зазначені питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях такої ради.

Водночас згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади (до яких згідно із статтею 6 Конституції України належать і органи судової влади), їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що господарський суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження та функції Міськради (у складі її пленарного засідання) стосовно вирішення питання про передачу земельної ділянки в оренду. Поряд з тим відсутність рішення про передачу такої ділянки в оренду унеможливлює й укладення договору її оренди.

У пункті 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/743 (v_743800-01) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом права власності на землю і землекористування" також зазначено, що оскільки вирішення питань про передачу землі у власність чи користування є виключним правом ради як суб’єкта права власності на землю, заяви зацікавлених осіб про зобов’язання відповідної ради передати земельну ділянку у власність або користування задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Не може бути взято до уваги й посилання скаржника на те, що "внаслідок придбання Позивачем житлового будинку право користування відповідною земельною ділянкою перейшло до Позивача в силу закону, а саме –приписів ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України". Адже, як з’ясовано попередніми судовими інстанціями, попереднім власником цього будинку право користування земельною ділянкою оформлене відповідно до закону не було, а неіснуюче право не може перейти до будь-кого та з будь-яких підстав.

Оскаржувані судові рішення відповідають встановленим попередніми судовими інстанціями обставинам справи і нормам матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2008 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 зі справи № 32/173-08(10/67-08) залишити без змін, а касаційну скаргу релігійної громади Свідків Єгови міста Кривого Рогу Тернівського району Дніпропетровської області –без задоволення.