Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.02.2009 (суддя Кушнір І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.), в позові відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Державна екологічна інспекція в Чернігівській області в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 123, 125, 187, 211 Земельного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про охорону земель", ст. 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Пунктом "а" ст. 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель належать здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель та зазначено у якій саме частині, тобто визначений конкретний перелік питань, які належать до компетенції даних органів.

Проте, питання дотримання порядку набуття земельних ділянок, зокрема, і встановлення фактів їх самовільного зайняття, ст.7 даного Закону до компетенції органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів не віднесено.

На думку, позивача самовільне зайняття земельної ділянки охоплюється поняттям "охорона земель".

Разом з тим, стаття 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", яка визначає поняття "самовільне зайняття земельної ділянки", одночасно визначає і поняття "охорона земель", а саме це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Таким чином, законодавець ці два поняття розрізняє.

Також суд зазначив, що стаття 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", на яку посилається позивач в обгрунтування позову, передбачає види правопорушень, за які настає відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Але серед переліку даних правопорушень самовільне зайняття земельних ділянок відсутнє.

При цьому, суд врахував, що згідно наданих відповідачем документів на даний час господарським судом Чернігівської області розглядається справа №11/213 за позовом Державної екологічної інспекції в Чернігівській області до Комунального підприємства "Зеленбуд" Чернігівської міської ради про відшкодування 7062138 грн. 50 коп. шкоди, завданої державі за порушення законодавства про охорону земель, а саме за забруднення та засмічення тієї ж земельної ділянки відходами, що, в свою чергу, дійсно відноситься до охорони земель та до компетенції позивача.

Отже, Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) державний контроль саме за використанням земель, в т.ч. щодо самовільного зайняття земельних ділянок, віднесено до компетенції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а не спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

В свою чергу, поняття "охорона земель" не охоплює поняття "самовільне зайняття земельної ділянки", а тому належним доказом у справі про самовільне зайняття земельної ділянки має бути акт, складений спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.

Наявні у справі акти перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства від 20.08.2008 №315/09, від 24.09.2008 №383/09 та від 30.10.2008 №448/09, на які посилається позивач, не можна вважати належними доказами встановлення правопорушення, оскільки вони складені не уповноваженими особами.

Окрім того, відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Позивач по даній справі не є власником, землекористувачем спірної земельної ділянки чи особою, якій завдано шкоду.

В свою чергу, Чернігівська міська рада, яка є власником даної земельної ділянки і в бюджет якої просить стягнути позивач суму збитків, з позовом про захист її прав, як власника земельної ділянки чи про відшкодування завданої шкоди не зверталася.

Навпаки, як зазначає позивач, 28 серпня 2007р. на двадцятій сесії п'ятого скликання Чернігівської міської ради прийнято рішення (п.65) про погодження місця розташування об'єкту та надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки по вул.Тичини для складування гілок від обрізаних та знесених дерев Комунальному підприємству "Зеленбуд".

Окрім того, в актах перевірок від 20.08.2008 №315/09 та від 24.09.2008 №383/09 відсутні зазначення як розміру самовільно зайнятої земельної ділянки, так і відомості, що під час перевірки приймали участь представники відповідача.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів.

До того ж статтями 14 і 15 цього Кодексу повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин врегульовані окремо.

Відповідно до п.п.3,7 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 №970/2000 (970/2000) , завданням Держкомзему України є, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Держкомзем України здійснює свої повноваження безпосередньо та через єдину систему державних органів земельних ресурсів.

Отже, спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів є саме Держкомзем України та його органи на місцях, в тому числі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області, а не державні екологічні інспекції.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, чітко розмежувавши повноваження органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів по контролю за використанням земель (в тому числі в частині їх самовільного зайняття) та повноваження органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (позивача) по охороні земель (зокрема, в частині їх засмічення та забруднення), правильно встановили, що складені посадовими особами Державної екологічної інспекції в Чернігівській області акти перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства від 20.08.2008 №315/09, від 24.09.2008 №383/09 та від 30.10.2008 №448/09, на які посилається позивач, не можна вважати належними доказами встановлення правопорушення (самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем) та підставою для відшкодування шкоди відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМ України від 25.07.2007 №963 (963-2007-п) , оскільки ці акти складені не уповноваженими особами.

Зазначені обставини скаржником не спростовані.

Окрім того, суд врахував той факт, що виходячи зі змісту ст. 152 Земельного кодексу України з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, має звертатися Чернігівська міська рада, як власник даної земельної ділянки, проте, остання з відповідним позовом не зверталася.

Водночас в обґрунтування позову Державна екологічна інспекція в Чернігівській області помилково послалася на статтю 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", якою передбачено види правопорушень, за які настає відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, оскільки в переліку даних правопорушень самовільне зайняття земельних ділянок не значиться.

Касаційна інстанція вважає за необхідне додатково зазначити, що у відповідності з п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 (v0110489-07) "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963 (963-2007-п) "підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок є вказані документи в їх сукупності, а не акти перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства від 20.08.2008 №315/09, від 24.09.2008 №383/09 та від 30.10.2008 №448/09.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено існування вищевказаних документів в підтвердження самовільного (позадоговірного) зайняття відповідачем земельної ділянки та наявності підстав для відшкодування шкоди на користь місцевого бюджету м.Чернігова.