розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Софт Сервіс Холдінг" на рішення господарського суду м. Києва від 11.12.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009р.

у справі №4/451 господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Мережа супермаркетів "Домотехніка"

до відповідача Закритого акціонерного товариства "Софт Сервіс Холдінг"

про стягнення 333 253,13грн.

за участю представників:

ТОВ "Мережа супермаркетів "Домотехніка" - не з’явилися;

ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" –Ковальова Ю.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Домотехніка" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Закритого акціонерного товариства "Софт Сервіс Холдінг" 333 253,13грн., у .т.ч. 311 540,39грн. основної заборгованості з урахуванням інфляції, 17 370,19грн. штрафних санкцій, 4 342,55грн. процентів.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо повернення забезпечувальної суми протягом 5 банківських днів після закінчення строку дії договору суборенди від 12.11.2007р. №174-11/2007 (а.с.2-4).

Відповідач у справі - ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" просить провадження у справі закрити, посилаючись на те, що:

- відповідач не надав доказів підписання та направлення акта прийому-передачі об’єкта оренди, з моменту підписання якого сторонами, відповідно до п.3.2.2 зазначеного договору суборенди, закінчується строк оренди;

- строк виконання зобов’язання з повернення забезпечувальної суми починається з моменту підписання такого акта і становить 5 банківських днів;

-оскільки позивач прострочив виконання зобов’язання, ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" не є таким, що прострочило виконання зустрічного зобов’язання по поверненню забезпечувальної суми (а.с.132-133).

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.12.2008р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" на користь ТОВ "Мережа супермаркетів "Домотехніка" стягнуто 303 645,60грн. основної заборгованості, 7 894,79грн. збитків від інфляції, 4 342,55грн. процентів, 17 310,19грн. штрафу (а.с.138-141).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання по поверненню забезпечувальної суми після закінчення строку суборенди у строк, встановлений п.9.6 договору –протягом 5 банківських днів;

- як особа, що порушила грошове зобов’язання, відповідач має сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та процентів відповідно до ст. 625 ЦК України;

- ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" також зобов’язано сплатити штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання, визначені ч.6 ст. 231 ГК України

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009р. рішення господарського суду м . Києва від 11.12.2008р. залишено без змін (а.с.176-180).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (а.с.183-185).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

12.11.2007р. між сторонами у справі – ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" та ТОВ "Мережа супермаркетів "Домотехніка" укладено договір №174-11/2007 суборенди приміщення.

За умовами зазначеного договору, ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" взяло на себе зобов’язання передати у строкове платне користування ТОВ "Мережа супермаркетів "Домотехніка" частину торгівельних площ (загальною площею 1639м2) торгівельного комплексу, який знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 59/51.

Строк оренди встановлений сторонами п.3.2 договору та складає два календарних роки 11 календарних місяців 28 календарних днів і розпочинається з моменту підписання акта прийому-передачі об’єкта оренди. При цьому, п.3.2.2 договору визначено, що строк оренди закінчується у день підписання сторонами акта прийому-передачі об’єкта оренди.

Зазначеним договором визначено, що з метою забезпечення виконання позивачем зобов’язань за договором, зокрема, щодо оплати орендної плати та послуг за договором, сплати штрафних санкцій, позивач зобов’язаний перерахувати відповідачу забезпечувальну суму (п.9.1 договору), розмір якої дорівнює подвійному розміру орендної плати (п.9.3 договору). Вказана забезпечувальна сума, як визначено умовами договору, повертається відповідачем протягом 5 банківських днів після закінчення строку дії договору та прийняття від позивача об’єкта оренди за актом (пп.9.6, 10.1.8 договору).

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача виконати зобов’язання з повернення забезпечувальної суми у зв’язку з закінченням строку дії договору, а таж застосування до нього відповідальності за порушення відповідного зобов’язання.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог, що правильно підтримано апеляційною інстанцією з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що між сторонами підписано акт прийому-передачі від 30.04.2008р. об’єкта суборенди, враховуючи розірвання договору оренди, на підставі якого відповідач передав об’єкт оренди позивачу в суборенду позивачу.

Таким чином, з огляду на строк, встановлений договором, відповідач повинен був повернути позивачу забезпечувальну суму протягом 5 банківських днів з моменту закінчення строку дії договору, яким, за його умовами, є день підписання акта прийому-передачі.

Посилання скаржника у поданій ним касаційній скарзі, що строк виконання відповідного зобов’язання повинен рахуватись з моменту отримання ним акту, безпідставні, оскільки, договором, за взаємною згодою сторін визначено, що відповідний строк рахується з моменту підписання акта сторонами.

Як встановлено судами, взяті на себе зобов’язання в частині повернення забезпечувальної суми, яка перерахована при укладенні договору позивачем, у встановлений договором строк відповідач не виконав. При цьому, розмір забезпечувальної суми, з урахуванням часткового її зарахування в рахунок сплати орендної плати, становить 303 645,60грн.

За таких обставин, є правильним висновок суду першої інстанції, який підтриманий апеляційною інстанцією, щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення з відповідача 303 645,60грн. основної заборгованості.

Також, колегія суддів погоджується з правильністю висновків судів щодо мотивованості заявлених вимог в частині стягнення збитків від інфляції та трьох процентів річних.

Так, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, суди дійшли правильного висновку щодо обов’язку відповідача сплатити суму заборгованості з урахуванням інфляції та процентів.

Також касаційна інстанція погоджується з висновками судів щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов’язання з повернення забезпечувальної суми.

В силу ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, є правильними висновки судів в частині задоволення вимог щодо стягнення штрафних санкцій, нарахованих відповідно до вказаної норми.

З урахуванням наведеного, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009р., якою залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 11.12.2008р., не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009р. у справі №4/451 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Софт Сервіс Холдінг" –без задоволення.