ЗАТ "Херсонліфт" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресами:

- м.Херсон, пр.200 років Херсона, 7, кор.1, під.1, площею 15,4 кв.м;

- м.Херсон, вул.Покришева, 57, корп.2, під.1, площею 32,3 кв.м;

- м.Херсон, вул.І.Куліка, 29, під.5, площею 29.5 кв.м;

- м.Херсон, Кіндійське шосе, 40, під. 1, площею 31, 5 кв.м;

- м.Херсон, вул.Чорноморська, 27, під.3, площею 16,6 кв.м;

- м.Херсон, вул.Патона, 13, під.3, площею 48, 3кв.м;

- м.Херсон, вул.Комкова, 92, під.1, площею 34, 7 кв.м;

- м.Херсон, вул.Димитрова, 9, під 1, площею 16.5 кв.м;

- м.Херсон, вул.Гагаріна, 3, площею 17,8 кв.м;

- м.Херсон, вул.Кримська, 120 площею 50,7 кв.м;

- м.Херсон, Бериславське шосе, 10-б, площею 27,1 кв.м;

- м.Херсон, вул.Будівельників, 7, площею 32,2 кв.м;

- м.Херсон, вул.Карбишева, 26, площею 18,1 кв.м;

- м.Херсон, вул.Шенгелія, 8, під.1, площею 15,2 кв.м.

Також заявлено вимогу про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на перелічені нежилі приміщення.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 31.01.2008 року у справі № 7/69-ПН-08 (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду першої інстанції, Херсонська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 31.01.08р., а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 40/2 від 19 січня 1982р. з метою покращення експлуатації пасажирських ліфтів, а також у відповідності до Положення про організацію технічного обслуговування ліфтів в містах Української РСР, затвердженим наказом Міністра комунального господарства УРСР №120 від 17.04.1974р., зобов'язано Херсонський філіал Гіпрограду передбачати у проектно-кошторисній документації на будівництво кварталів, груп житлових будинків і мікрорайонів опорні пункти по обслуговуванню ліфтів з розрахунку один опорний пункт на 20-30 ліфтів.

У відповідності до вказаного рішення позивачу передано під опорні пункти нежитлові приміщення, розташовані за адресами:

- м.Херсон, пр.200 років Херсона, 7, кор.1, під.1, площею 15,4 кв.м;

- м.Херсон, вул.Покришева, 57, корп.2, під.1, площею 32,3 кв.м;

- м.Херсон, вул.І.Куліка, 29, під.5, площею 29.5 кв.м;

- м.Херсон, Кіндійське шосе, 40, під. 1, площею 31, 5 кв.м;

- м.Херсон, вул.Чорноморська, 27, під.3, площею 16,6 кв.м;

- м.Херсон, вул.Патона, 13, під.3, площею 48, 3кв.м;

- м.Херсон, вул.Комкова, 92, під.1, площею 34, 7 кв.м;

- м.Херсон, вул.Димитрова, 9, під 1, площею 16.5 кв.м;

- м.Херсон, вул.Гагаріна, 3, площею 17,8 кв.м;

- м.Херсон, вул.Кримська, 120 площею 50,7 кв.м;

- м.Херсон, Бериславське шосе, 10-б, площею 27,1 кв.м;

- м.Херсон, вул.Будівельників, 7, площею 32,2 кв.м;

- м.Херсон, вул.Карбишева, 26, площею 18,1 кв.м;

- м.Херсон, вул.Шенгелія, 8, під.1, площею 15,2 кв.м.

Відповідно до звіту незалежної оцінки приміщень опорних пунктів, проведеної ПП "Собри", ринкова вартість цих об'єктів складає 295 192грн.

Зазначені приміщення з 1982 року знаходяться у користуванні та утриманні ЗАТ "Херсонліфт".

Суд першої інстанції встановив, що позивач за власні кошти протягом певного періоду експлуатації здійснював поточні та капітальні ремонти вказаних приміщень, що підтверджується наданими у справу кошторисами, відомостями ресурсів, актами прийому-передачі виконаних робіт.

При цьому, вартість виконаних робіт складає 280000грн.

Згідно частин 1 та 4 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Враховуючи те, що позивач володіє нежилими об'єктами - опорними пунктами з обслуговування ліфтів понад 10 років, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений позов є обгрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, задовольняючи позов, місцевий господарський суд також виходив з того, що в даний час на обслуговуванні позивача, який спеціалізується на обслуговуванні ліфтів у м. Херсоні, перебуває 1301 ліфт. Для їх належного та своєчасного обслуговування створено 4 дільниці. На території цих дільниць розташовано приміщення, які використовуються як опорні пункти з обслуговування ліфтів. Перелічені позивачем приміщення є невід'ємною частиною об'єднаної диспетчерської системи, яка використовується для контролю роботи і управління технічним обладнанням, без якої неможливо забезпечити надійність і безпеку ліфтів. Їх обов'язковість передбачено Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні КД 36.1-001-2000, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10.04.2000р. № 73 (v0073241-00) .

Однак, з таким висновками місцевого господарського суду колегія суддів Вищого господарського суду України погодитись не може, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про визнання права власності на нерухоме майно не залучив до участі по справі зазначені органи державної влади, місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) , реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Пунктом 6.1 Тимчасового положення передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Таким чином, Херсонське державне БТІ здійснює лише реєстрацію права власності на нерухоме майно, що ставить під сумнів висновок місцевого господарського суду про його можливість бути відповідачем щодо вимог позивача про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Вирішуючи даний спір, суд не залучив до участі у справі відповідні органи, які здійснюють оформлення права власності на нерухоме майно відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення у справі, суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, неналежним чином застосував норми діючого законодавства та неповно дослідив обставини справи, у зв’язку з чим, прийняте у справі рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, вирішити питання заміни неналежного відповідача, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.