Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Барицька Т.Л. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ДіВіДі компанія", м. Київ,

на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.03.2009

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2009

зі справи № 3/449/08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ДіВіДі компанія" (далі –Товариство)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі –Підприємець), м. Миколаїв,

про захист авторських прав та стягнення 70 850 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав,

за участю представників сторін:

позивача – Толпєєва А.С.,

відповідача – не з’явився,

Товариство звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням подальших змін та уточнень позовних вимог) про: стягнення з Підприємця 70 850 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав; накладення на нього штрафу в розмірі 10% суми присудженої судом на користь позивача; зобов'язання Підприємця припинити розповсюдження контрафактних примірників аудіовізуальних творів, майнові права на які належать позивачеві, та вилучити їх з місця здійснення відповідачем підприємницької діяльності.

Рішенням названого суду від 12.03.2009 (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково: провадження у справі в частині зобов'язання Підприємця припинити розповсюдження контрафактних примірників аудіовізуальних творів та їх вилучення припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ); з Підприємця стягнуто 10 900 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Прийняте місцевим судом рішення мотивовано: в частині припинення провадження у справі - припиненням Підприємцем діяльності з торгівлі відео- та аудіопродукцією; в частині задоволення позовних вимог –наявністю з боку відповідача фактів порушення майнових авторських прав позивача на аудіовізуальні твори "Волк" та "Заложник"; стосовно відмови в стягненні іншої частини компенсації –відсутністю у позивача відповідних майнових прав; щодо відмови в стягненні 10% штрафу –необізнаністю відповідача з приводу питань порушення та захисту прав інтелектуальної власності.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 (колегія суддів у складі: Таценко Н.Б. –головуючий суддя, судді Сидоренко М.В., Мишкіна М.А.) рішення господарського суду Миколаївської області від 12.03.2009 зі справи скасовано та в задоволенні позову відмовлено повністю. Постанову апеляційного суду мотивовано недоведенням Товариством послідовного отримання майнових авторських прав на спірні аудіовізуальні твори від первинних суб'єктів цих прав.

У касаційній скарзі Товариство просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

Підприємець подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У прийнятті рішення зі справи суд першої інстанції виходив з того, що:

- 13.10.2008 представником Товариства подано заяву до головного державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України в Миколаївській та Херсонській областях з проханням провести перевірку наявності у Підприємця прав на розповсюдження об'єктів авторського права Товариства та законності такого розповсюдження;

- перевірка проводилась 16.10.2008 в приміщенні магазину "Бриз" (місто Миколаїв, вул. Макарова, 58 Б); в ході перевірки виявлено порушення відповідачем правил розповсюдження аудіовізуальних творів та вилучено відповідно до протоколу і опечатано 183 DVD-диски без контрольної марки, в тому числі 10 дисків, що містять в собі 13 аудіовізуальних творів: "Бронежилет"; "Волк"; "Волки-оборотни"; "Искушение"; "Заложник"; "Кочевник"; "Остров потерянных душ"; "Разрыв"; "Тиски"; "Хозяева ночи"; "ВВС: Кто убил Ивана Грозного"; "ВВС: Кто убил Распутина"; "ВВС: Кто убил Сталина";

- Товариство наявність у нього відповідних майнових авторських прав обґрунтовувало посиланням на укладені ним з правовласниками угоди: від 22.04.2005 № 96/У; від 08.08.2006 № 24/08/06п; від 05.12.2006 № 1/УК; від 17.10.2007 № 5/УД; від 22.11.2007 № 20/П; від 17.01.2008 № 04П; від 06.02.2008 № 145; від 01.04.2008 № 01-04/2008;

- подані позивачем договори свідчать про наявність у нього виключних майнових прав лише на твори "Волк" та "Заложник".

У свою чергу, апеляційний господарський суд у постанові зі справи послався на неподання позивачем доказів послідовності передачі йому майнових авторських прав на згадані твори від первинних суб'єктів відповідних прав (авторів).

Причиною виникнення даного спору є питання щодо факту та наслідків порушення відповідачем майнових авторських прав позивача на спірні твори.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтями 84, 105 ГПК України судові рішення зі справи мають бути мотивовані, а висновки судів –обґрунтовані посиланням на наявні докази.

За приписами частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), статей 7, 15, 31- 33 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі – Закон № 3792): право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Використання ж твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Водночас частиною першою статті 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .

Отже, господарським судам для прийняття правильного судового рішення по суті даного спору належало:

- встановити фактичні обставини можливого набуття позивачем майнових авторських прав стосовно кожного з 13 спірних творів [ на підставі дослідження та оцінки змісту кожної з поданих позивачем угод з посиланням на їх положення (у тому числі й з наведенням конкретних пунктів цих угод), що містять відповідні фактичні обставини ] ;

- перевірити наявність доказів визнання недійсними у встановленому порядку укладених позивачем угод (з приводу передачі йому майнових авторських прав);

- дослідити примірники DVD-дисків зі спірними фільмами, що реалізовувалися відповідачем, з метою встановлення ознак їх контрафактності (у тому числі й наявних відомостей стосовно можливого виробника та/або території розповсюдження).

Проте попередніми судовими інстанціями цього здійснено не було.

Разом з тим висновки суду першої інстанції з приводу наявності або відсутності передачі позивачеві майнових авторських прав щодо кожного з 13 спірних творів не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони не підтверджені посиланнями на конкретні положення відповідних угод, а це не лише суперечить згаданим приписам процесуального права щодо змісту судового рішення, але й унеможливлює перевірку правильності висновків місцевого суду на стадії касаційного провадження.

У свою чергу, відхилення судом апеляційної інстанції поданих позивачем угод (без дослідження питання їх дійсності) суперечить приписам статті 204 ЦК України стосовно презумпції правомірності правочину.

Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України (1798-12) є підставою для скасування прийнятих ними судових рішень зі справи.

До того ж наявні в матеріалах справи вступну та резолютивну частини рішення, оголошені судом першої інстанції 12.03.2009, не підписано суддею (т. 1, а.с. 113), що відповідно до пункту 4 частини другої статті 11110 ГПК України (1798-12) в будь-якому випадку є підставою для скасування цього рішення суду.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ДіВіДі компанія" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 12.03.2009 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 зі справи № 3/449/08 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.