Вищий господарський суд України у складі : суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Барицька Т.Л. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя (далі –СПД ОСОБА_1.)

на рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2008

зі справи № 7/228/08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧ-ІНФОКОМ", м. Запоріжжя (далі –Товариство)

до СПД ОСОБА_1

про стягнення 2 187 грн.

Позов було подано про стягнення суми 2 187 грн. заборгованості; в подальшому розмір позовних вимог визначено в сумі 1 871, 10 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.07.2008 (суддя Кутіщева Н.С.) позов задоволено: з СПД ОСОБА_1 стягнуто на користь Товариства 1 871, 10 грн. боргу та суму судових витрат у справі. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на приписи статті 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України виходив з обґрунтованості і доведеності позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СПД ОСОБА_1. просить скасувати оскаржуване судове рішення з даної справи і припинити провадження в ній або залишити позов без розгляду "через відсутність предмета спору". Скаргу мотивовано прийняттям даного рішення в судовому засіданні, про яке скаржника не було повідомлено належним чином, а також помилковістю висновків господарського суду по суті справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що:

- сторони 03.07.2003 уклали договір № 365/0703 (далі –Договір), згідно з яким СПД ОСОБА_1. (повірений) зобов’язався здійснити від імені та за рахунок Товариства (довірителя) за визначену плату діяльність з продажу карток ІР-телефонії;

- вартість карток становить: 50 ТО –27 грн. за 1 шт.; 100 ТО – 54 грн. за 1 шт.;

- для здійснення продажу Товариство передало СПД ОСОБА_1. карти ІР-телефонії;

- станом на 30.04.2005 у СПД ОСОБА_1 знаходилося 87 карток номіналом 50 ТО на 2 349 грн. і 31 картка номіналом 100 ТО на 1 674 грн.; 16.05.2005 СПД ОСОБА_1. повернув Товариству 31 картку номіналом 50 ТО на 837 грн. і 14 карток номіналом 100 ТО на 756 грн.;

- згідно з пунктом 4.3 Договору СПД ОСОБА_1. відповідає перед Товариством за втрату, нестачу або пошкодження майна Товариства, яке знаходиться у нього; за картки ІР-телефонії знищені, утрачені, а також непродані, по яких проведено несанкціонований доступ до послуг Товариства, СПД ОСОБА_1. зобов’язаний виконати оплату в розмірі вартості цих карт;

- Договором передбачена винагорода СПД ОСОБА_1. за реалізацію карт ІР-телефонії в розмірі 10% від суми, вирученої від продажу карток (пункт 2.3), і при розрахунку суми заборгованості враховано суму винагороди, яку СПД ОСОБА_1. мав отримати за реалізацію цих карток;

- заборгованість СПД ОСОБА_1 перед Товариством на час звернення останнього до суду становила 2 187 грн. з розрахунку: 2 340 грн. –243 грн., де 2 340 грн. –вартість карток, а 243 грн. – сума винагороди СПД ОСОБА_1; у зв’язку з поверненням останнім Товариству певних карток після подання позову Товариство уточнило свої позовні вимоги, зменшивши їх розмір до 1 871 грн.

Вищим господарським судом України не приймаються доводи скаржника стосовно неповідомлення його судом про час і місце судових засідань з розгляду даної справи місцевим господарським судом. Ухвали останнього про порушення провадження у справі від 05.05.2008 та про відкладення розгляду справи від 04.06.2008 мають на своїй зворотній стороні належні відмітки про надсилання цих судових актів сторонам у справі.

Водночас заслуговують на увагу та перевірку доводи скаржника стосовно:

- відсутності його підписів на додатку до Договору, актах звірки взаєморозрахунків, акті повернення карток;

- безтоварності одержаних скаржником від Товариства карток, відсутності у них будь-якої ціни та повернення їх Товариству в повному обсязі.

Згадані обставини судом першої інстанції у розгляді справи належним чином не перевірені, тим часом як вони входять до предмету доказування в даній справі. Відтак названий суд припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, рішення в даній справі підлягає скасуванню, а останню слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.