Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 14.07.2009р. №02.02-10/306 у зв’язку з відпусткою судді Демидової А.М. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Кот О.В. –головуючий, Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у справі №13/519-34/550-25/416.

У листопаді 2006р. Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" в особі Київської дирекції страхування "Гарант-АВТО-Сіті" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Роса" про стягнення коштів у сумі 86218,68грн. на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 993, 1166, 1172, 1190 ЦК України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2008р. у справі №13/519-34/550-25/416 (суддя Морозов С.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Роса" на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" 86218,68грн. Стягнуто з Приватного підприємства "Роса" на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" державне мито у розмірі 862,19грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009р. у справі №13/519-34/550-25/416 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Синиці О.Ф., Рєпіної Л.О.) рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2008р. у справі №13/519-34/550-25/416 залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Роса" –без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Приватне підприємство "Роса" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009р. у справі №13/519-34/550-25/416, та направити дану справу на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

В судове засідання представники позивача та третьої особи не з’явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників позивача та третьої особи.

Відзив на касаційну скаргу відповідача на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що, у відповідності до приписів статті 111-2 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскаржених судових актів.

12.06.2009р. від представника скаржника Крушинського О.В. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду м.Києва від 20.11.2008р. у справі №13/519-34/550-25/416, яке колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляється на підставі ст. 121-1 ГПК України як необґрунтоване, за відсутності наведення мотивів та підстав його заявлення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між Відкритим акціонерним товариством Українською страховою компанією "Гарант - Авто" в особі Київської дирекції страхування "Гарант-Авто-Сіті" (страховик), правонаступником якого є позивач, та Антоновим Лаврентієм Івановичем (страхувальник) укладений договір добровільного страхування автотранспорту (NISSAN ALMERA, державний номер АА2637АО), водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом №19-3273726 від 02.07.2005р.

Як зазначено попередніми судовими інстанціями, 24.09.2005р. о 01год.20хв. у м. Києві, на вулиці Ревуцького, 42-а (територія будівельного майданчику), виникла пожежа, внаслідок якої автомобіль NISSAN ALMERA, державний номер АА2637АО згорів повністю.

При цьому, судами попередніх інстанцій зазначено, що з метою встановлення розміру шкоди, заподіяної страхувальнику в результаті пошкодження цього автомобіля, позивачем замовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Український експертний центр "Експерт-Сервіс-Авто" товарознавче дослідження даного автомобіля, за яке позивачем сплачено 300грн., що підтверджується платіжним дорученням №2985 від 10.10.2005р.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями з Акту товарознавчого дослідження Товариства з обмеженою відповідальністю Український експертний центр "Експерт-Сервіс-Авто" №987 від 05.10.2005р., матеріальний збиток, нанесений власнику цього автомобіля складає 92187,08грн., а його утилізація - 607,32грн.

Водночас судами попередніх інстанцій з’ясовано, що позивач здійснив виплату страхувальнику страхового відшкодування у сумі 85918,68грн., що підтверджено платіжними дорученнями №3004 від 12.10.2005р. та №2991 від 11.10.2005р.

Разом з тим, як зазначено попередніми судовими інстанціями з висновку експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києва №8/2-ПТ/64 від 03.10.2005р., осередок пожежі, яка виникла 24.09.2005р. на відкритому майданчику між житловим будинком №42-а по вул.Ревуцького та новобудовою, знаходився в місці звалища горючого сміття (залишків деревини, картону, дерев’яно-волокнистої плити, матрацу, побутового сміття, тощо) біля дерев’яного паркану з боку території новобудови, а причиною пожежі є занесення сторонньою особою джерела запалення (сірника, недопалку цигарки тощо) в звалище горючого сміття.

При цьому, судами попередніх інстанцій вказано, що оскільки на момент виникнення пожежі відповідачем проводились будівельно-монтажні роботи на новобудові, що останнім не заперечується, він у відповідності до ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку", був зобов'язаний забезпечити належний рівень пожежної безпеки на будівництві протягом усього часу його ведення.

Поряд з цим, попередніми судовими інстанціями зазначено, що на підставі постанови Головного державного інспектора з пожежного нагляду Дарницького РУГУ МНС України в м. Києві №784 від 04.10.2005р., неоскарженої у судовому порядку, громадянин Бондарчук Володимир Володимирович - посадова особа відповідача, за порушення 24.09.2005р. правил пожежної безпеки на будівельному майданчику №73 (неочищення від сміття та горючих відходів території будівельного майданчику, що межує з житловим будинком, та протипожежного розриву між новобудовою та житловим будинком; незабезпечення справного утримання та постійної готовності засобів пожежогасіння, ненавчання працівників правилам застосування вказаних засобів) був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на суму 51грн., сплаченого ним, що підтверджується квитанцією установи банку від 21.10.2005р.

При цьому, як з’ясовано судом першої інстанції з висновку експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м.Києва №8/2-ПТ/64 від 03.10.2005р. та Постанови №784 Головного державного інспектора з пожежного нагляду Дарницького РУ ГУ МНС України в м. Києві від 04.10.2005р., бездіяльність посадової особи відповідача Бондарчука В.В., що виявилась у недотриманні правил пожежної безпеки, перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із заподіянням шкоди.

Пославшись на приписи ст.ст. 22, 614, 993, 1166, 1172, 1191 Цивільного кодексу України, статтей 9, 27 Закону України "Про страхування", місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність повного складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, із зазначенням з матеріалів адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина Бондарчука Володимира Володимировича - посадової особи відповідача, відповідальної за підтримання належної пожежної безпеки об’єкту будівництва та висновку експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києва №8/2-ПТ/64 від 03.10.2005р., що об’єктивною стороною вказаного правопорушення відповідача є його бездіяльність у забезпеченні належного рівня пожежної безпеки на будівництві протягом усього часу його ведення.

При цьому, місцевим господарським судом з урахуванням наведених приписів норм матеріального права обґрунтовано зазначено, що обов’язок по утриманню об’єкта будівництва в належному протипожежному стані, в тому числі шляхом вивозу сміття з території будівельного майданчика, покладений саме на відповідача, а тому наявність під час пожежі на такому майданчику вогнезаймистого сміття є підтвердженням бездіяльності відповідача у забезпеченні належного рівня пожежної безпеки будівництва.

Водночас, судом першої інстанції підставно вказано, що наявність причинного зв’язку між невиконанням відповідачем обов’язку по забезпеченню пожежної безпеки на будівництві та завданими збитками підтверджується висновком експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києва №8/2-ПТ/64 від 03.10.2005р., яким визначений осередок пожежі –місце звалища горючого сміття біля дерев’яного паркану з боку території новобудови. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі належного виконання відповідачем своїх обов’язків по забезпеченню протипожежної безпеки на будівництві та своєчасного вивозу горючого сміття з території будмайданчика, при занесенні стороннього джерела запалення (сірника, недопалку цигарки, тощо) на територію новобудови пожежа могла б не набути того розмаху, який призвів до повного знищення майна, що знаходилося за територією новобудови.

Крім того, судом першої інстанції вірно вказано, що незалежно від факту дотримання (чи недотримання) власниками припаркованих за парканом новобудови автомобілів Правил благоустрою території, на які посилається позивач, первинною умовою виникнення пожежі, яка призвела до знищення вказаних автомобілів, є наявність горючого сміття за парканом на території новобудови внаслідок бездіяльності відповідача по забезпеченню пожежної безпеки будівництва.

Разом з тим, місцевим господарським судом правильно з’ясовано, що суб’єктивну сторону цивільного правопорушення відповідача представляє собою його вина у невиконанні приписів законодавства щодо забезпечення пожежної безпеки будівництва та наслідків такої бездіяльності, що підтверджується Протоколом №012104 від 04.10.2005р. про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 175 КУпАП та постановою №784 від 04.10.2005р. про накладення адміністративного стягнення, в яких зазначено про визнання старшим виконробом відповідача Бондарчуком В.В. своєї вини у порушенні вимог пожежної безпеки.

Поряд з цим, судом першої інстанції підставно відхилені заперечення відповідача щодо регулярного прибирання ним території будівельного майданчика з посиланням на записи у книзі виконання робіт, із зазначенням, що, ця книга ведеться заінтересованою особою (відповідачем), а працівник відповідача - Бондарчук В.В. у протоколі про адміністративне правопорушення КІП №012104 від 04.10.2005р. визнав факт порушення Правил пожежної безпеки.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та підставно стягнув з відповідача на користь позивача в порядку регресу понесені ним збитки у сумі 85918,68грн. сплаченого страхового відшкодування та 300грн. витрат на проведене товарознавче дослідження, з чим правильно погодився суд апеляційної інстанції та залишив без змін прийняте у справі рішення.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Обґрунтованих доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та/або матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2008р. у даній справі ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.