Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" 191 928 469 грн. 94 коп. сплаченої передоплати.

12.12.08 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 158 527 054 грн. 80 коп., штрафні санкції у розмірі 35 563 871 грн. 38 коп. та розірвати договір поставки № 01/250-2007 від 05.10.2007 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2008р. (суддя Н.В. Пархоменко) позов задоволено.

Розірвано договір поставки №01/250-2007 від 05.10.2007 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія"та товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг".

Стягнуто з відповідача на користь позивача 158 527 054 грн. 80 коп. -попередню оплату, 35 563 871 грн. 38 коп. - штрафні санкції, 25 585 грн. 00 коп. витрати по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2009р. (головуючий Герасименко І.М., судді Прудніков В.В., Ясир Л.О.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями в частині стягнення штрафних санкцій відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові в частині штрафних санкцій.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує підстави скасування рішення та постанови і просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 05.10.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 01/250-2007 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити а покупець прийняти і оплатити універсальні люкові напіввагони. Пунктом 1.2. договору зазначено, що кількість, номенклатура, якісні та інші характеристики, ціна товару зазначаються у відповідних специфікаціях до договору які є невід'ємною частиною договору.

15.11.2007 року сторони підписали специфікації №1 і №2 відповідно до яких вартість товару склала - 158 527 054 гри. 80 коп. Вказані специфікації містять дату складання, підписи та печатки сторін, умови, строки поставки та інше.

Відповідно до пункту 8 специфікацій оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування авансового платежу в розмірі 100% вартості узгодженої специфікаціями партії товару на протязі 10 банківських днів з дати підписання специфікації та отримання покупцем від продавця рахунку-проформи.

15.11.2007 року позивач перерахував відповідачу в якості попередньої оплати суму 158 065 000 грн. 00 коп. та 462 054 грн. 80 коп., що підтверджено платіжними дорученнями №1, №86 (а.с. 19-22).

Отже, відповідно до умов специфікацій до договору поставки, поставка вказаної партії напіввагонів мала відбутися до 15.12.2007 року по специфікації №2 (30 днів з моменту перерахування попередньої оплати). Строк поставки партії вагонів згідно Специфікації №1 до договору поставки сплинув 30.12.2007року (45 днів з дати попередньої оплати відповідної партії).

Втім судами встановлено, що відповідач на день звернення позивача до суду свої зобов'язання за договором не виконав і товар не поставив.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірвано або змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Також згідно зі ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.

З вказаних підстав, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги про розірвання договору.

Окрім того, позов було задоволено в частині стягнення з відповідача сплаченої попередньої оплати товару в сумі 158 527 054 грн. 80 коп., яка підтверджується актами звірок взаємних розрахунків станом на 31.01.2008 року та 01.05.2008 року, оскільки в силу вимог частини 2 статті 693 Цивільного Кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Разом з цим, оскільки сторонами в пункті 9.2 договору встановлено, що внаслідок прострочки поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості не поставленого товару за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період за який нараховується пеня, та крім того 150 грн. 00 коп. штрафу за кожну оплачену одиницю товару, судами задоволено позов в частині стягнення 16 788 071 грн. 38 коп. пені та 18775800,00грн. штрафу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення передбачених умовами договору пені та штрафу зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки як правильно зазначили суди відповідно до пункту 8 специфікацій оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування авансового платежу в розмірі 100% вартості узгодженої специфікаціями партії товару на протязі 10 банківських днів з дати підписання специфікації, та крім того відповідно до листа №0577 від 04.11.2007 року (а.с. 95) ТОВ "Енерго-Миг"вимагало позивача перерахувати на умовах 100% попередньої оплати на рахунок відповідача вартість товару визначеного умовами договору поставки № 01/250-2007 від 05.10.2007 року, а саме 222957641,40 грн.

До того ж, вважаючи, що у позивача не було підстав для перерахунку авансу без отримання рахунку-проформи, відповідач все ж кошти прийняв, а отже у нього виник обов'язок поставити товар у встановлені договором строки, оскільки згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо інших доводів касаційної скарги відповідача, то вони не спростовують вказаних висновків суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 р. у справі №20/148-08 залишити без змін.