У листопаді 2008 року державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства –лізингової компанії "Укртранслізинг" простягнення з відповідача на користь позивача пені по договору фінансового сублізингу №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007р. в розмірі 297 869,00грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2008р. (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2009р. (судді Корсак В.А., Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав в строк, встановлений договором (згідно із Додатковою угодою від 06.03.2008р.та Додатком 3.1 у новій редакції), а саме поставив позивачу 22 вагони у сублізинг 27.03.2008р., а тому відповідачем не було порушено зобов'язання за договором в частині своєчасної передачі позивачу предмету сублізингу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 25.06.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового сублізингу №85-Д/Л-071413/НЮ, згідно з умовами якого відповідач (сублізингодавець) передає позивачу (сублізингодержувачу) в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених Договором, пасажирські вагони, отримані раніше від Лізингодавця за Договором фінансового лізингу, що відповідає встановленим позивачем технічним вимогам.

Згідно із Додатком №1 до вказаного Договору позивачем та відповідачем специфікацією визначено, що в сублізинг позивачу передаються вагони купейного типу з радіо купе в кількості 2 шт., вагони типу СВ в кількості 5 шт. та вагони відкритого типу в кількості 15 шт.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що передача предмету лізингу здійснюється відповідачем відповідно до графіка передачі предмета лізингу в сублізингу згідно Додатку №3 на умовах ОВР станція Донецьк-Північної Донецької залізниці.

Відповідно до Додатку №3 до Договору встановлено графік передачі 10-х вагонів у лютому 2008р та 12 вагонів у березні 2008р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.02.2008р. між позивачем і відповідачем було укладено Додаткову угоду №Д/Л-071413/НЮ-д-з до Договору №85-Д/Л-071413/НЮ від 25.06.2007р., згідно з якою сторони домовилися про зміну графіку передачі майна в сублізинг та затвердили новий Додаток №3а (а.с.25а) до Договору, яким встановили термін передачі 22-х вагонів у лютому 2008р.

Окрім того, 06.03.2008р. між позивачем і відповідачем була укладено Додаткова угода, згідно якої затверджено "Графік передачі майна в сублізинг ВАТ "Укртранслізинг" на адресу ДП "Донецька залізниця" в 2008 році" (додаток №3.1) яким встановлений термін передачі 22-х вагонів у березні 2008р.

В пункті 2 Додаткової угоди від 06.03.2008р. вказано, що з дати її підписання додаток №3а до Договору втрачає чинність.

Таким чином, Додаток №3.1 до Договору, яким визначено "Графік передачі майна в сублізинг ВАТ "Укртранслізинг" на адресу ДП "Донецька залізниця" в 2008 році", встановлено строк передачі майна відповідачем позивачу за умовами Договору в березні 2008 року.

Судами встановлено, що відповідач 27.03.2008р. передав позивачу 22 вагони, що передбачені умовами Договору, та підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі майна в сублізинг.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав в строк, встановлений договором (згідно із Додатковою угодою від 06.03.2008р.та Додатком 3.1 у новій редакції), а саме поставив позивачу 22 вагони у сублізинг 27.03.2008р., а тому відповідачем не було порушено зобов'язання за договором в частині своєчасної передачі позивачу предмету сублізингу.

Частиною 2 ст. 604 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Укладенням Додаткової угоди від 06.03.2008 та визначенням нових строків передачі предмету сублізингу (додаток №3.1) зобов'язання відповідача з передачі вагонів у лютому 2008 року, визначене у додатку №3а, припинилось шляхом новації. У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені за порушення строків передачі предмету сублізингу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Донецька залізниця", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -